РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених задач проведені клініко-параклінічні дослідження у
310 дітей, з яких 293 дитини були хворі, а 17 - практично здорові. Серед 293
хворих 176 дітей складали основну групу, до якої входили діти-реконвалесценти
після вірусних гепатитів і хворі на хронічні гепатити; 117 хворих з патологією
жовчовивідної системи складали групи порівняння - 48 дітей мали, а 69 - не мали
в анамнезі вірусні гепатити. В контрольній групі було 17 здорових дітей. В
катамнезі (через 1,5-2 роки) обстежено 39 дітей з різними формами біліарних
порушень.
Робота виконувалась на базі Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні, а
також у диспансерних кабінетах і КІЗах дитячих поліклінік м.Харкова.
Контрольна група, до якої входили практично здорові діти, комплектувалась у
середніх школах за допомогою лікарів дошкільно-шкільних відділень дитячих
поліклінік. Групи порівняння складались з дітей, які знаходились під
спостереженням у диспансерних кабінетах дитячих лікувальних закладів. Група
дітей-реконвалесцентів після вірусних гепатитів формувалась перед випискою з
інфекційного стаціонару та протягом 1 місяця спостереження в ньому, а група
хворих на хронічні гепатити – в КІЗах, де первинно реєструвались ознаки
хронізації печінкового процесу, а також в інфекційному стаціонарі (під час
чергового обстеження та лікування).
Діти, які належали до контрольної групи та групи порівняння, а також діти з
основної групи, у яких не було ознак біліарних порушень (головним чином
реконвалесценти після циклічних варіантів вірусного гепатиту А) проходили
лабораторно-ехоскопічне дослідження одноразово – в періоді ранньої
реконвалесценції. Діти з основної групи, які мали біліарні порушення, були
обстежені неодноразово. Реконвалесценти після затяжних варіантів вірусних
гепатитів і хворі на хронічні гепатити проходили параклінічне дослідження до та
після традиційної терапії, частина дітей – після диференційованої терапії, яка
призначалась в залежності від виявлених змін. Крім того, вивчався катамнез
дітей, які одержали традиційну терапію та дітей, які мали диференційовану
терапію.
Під ранньою реконвалесценцією розуміють період близько 1 міс. з початку гострої
фази захворювання; пізня реконвалесценція припускає термін 6 місяців після
перенесеного вірусного гепатиту А і 1 рік – з моменту маніфестації гострих
вірусних гепатитів з парентеральним механізмом зараження.
Верифікація діагнозу
Діагноз вірусного гепатиту визначався на підставі клініко-анамнестичних даних,
оцінки результатів лабораторно-інструментальних досліджень і верифікувався за
допомогою маркерної діагностики вірусних гепатитів, ультразвукового дослідження
печінки та суміжних органів, а також біохімічного аналізу крові. Всім дітям
була проведена маркерна діагностика вірусних гепатитів А, В, С за допомогою
імуноферментних тест-систем ЗАТ “Вектор-Бест” Ніжньогородського НПО
“Діагностичні системи”. Визначалися такі маркери:
вірусного гепатиту А - antiHАV IgM;
вірусного гепатиту В - HBsAg, antiHBcor сум., antiHBcor IgM; antiHBs, HBeAg,
antiHBe;
вірусного гепатиту С - antiHCV сум., antiHCV IgM.
При надходженні в стаціонар у хворих визначалися наступні маркери - antiHАVIgM,
HBsAg, antiHCVсум., тобто проводилася скринінгова діагностика вірусних
гепатитів А, В, С.
При знаходженні HBsAg проводився подальший пошук маркерів вірусного гепатиту В
– antiHBcorсум., antiHBcorIgM та ін. Крім того, обов’язково визначалися маркери
супутникового гепатиту Д.
У хворих дітей поряд з проведенням етіологічної діагностики вірусних гепатитів,
які викликаються гепатоспецифічними збудниками, проводилася маркерна
діагностика інфекції, що викликається гепатотропними збудниками – вірусами
звичайного герпесу. З цією метою в різних біологічних середовищах організму
(кров’яний згусток, жовч, слина, сеча) визначали антигени вірусу звичайного
герпесу за допомогою імуноферментної тест-системи Герпесскрин (виробництво
фірми “Ниармедик", Москва). Проводилося також виявлення в сироватці крові
сумарних антитіл до вірусу звичайного герпесу І і ІІ типу для встановлення
імунного статусу відносно даного збудника за допомогою імуноферментної системи,
яка виготовлена підприємством по виробництву вірусних препаратів при РАМН.
Результати дослідження антитіл до ВЗГ 11 типу узгоджували з віком дітей і
наявністю генітального герпесу в сім'ї. Для кожної тест-системи визначалася
критична оптична густота: для антигену ВЗГ вона становила 0,15; для антитіл до
ВЗГ - 0,2.
При формуванні груп і формулюванні діагнозів ми користувалися Міжнародною
класифікацією хвороб десятого пергляду (МКХ-10, 1997) і Американською
класифікацією (Лос-Анджелес, конгрес гастроентерологів, 1994), а також
класифікацією клінічних проявів і наслідків вірусних гепатитів відповідно до
наказу №408 від 12.07.1989. Остання класифікація враховує вираженість клінічних
проявів, циклічність і тяжкість перебігу, а також можливі ускладнення та
наслідки. З урахуванням педіатричного напрямку нашої роботи вважалося доцільним
застосування класифікаційніх категорій, обґрунтованих співробітниками кафедри
дитячої гастроентерології ХМАПО проф.Ю.В.Білоусовим і к.м.н. О.М.Бабаджанян і
запропонованих у листопаді 2000 року на IV науково-практичній конференції
дитячих гастроентерологів України “Хронічні гепатити у дітей – проблеми
діагностики, клініки, лікування і профілактики” [21,22].
Запропоновані класифікаційні категорії пояснюються відсутністю на сучасний день
класифікації хронічних гепатитів у педіатрії. У клінічній педіатричній практиці
нерідко використовується класифікація, прийнята в 1974 році в Акапулько н
- Київ+380960830922