РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ
МОЛІБДЕН-ВОЛЬФРАМОВИХ І ЗОЛОТОРУДНИХ ФОРМАЦІЙ
2.1. Молібден-вольфрамова формація Центрального Казахстану
Молібден-вольфрамове зруденіння формується здебільшого під час орогенезу і
тектономагматичної активізації земної кори [114–116]. За характером розвитку
формацій орогенного ряду та їхніми співвідношеннями з тими чи іншими наборами
різноманітних геосинклінальних формацій вирізняють типи металогенічних
провінцій, специфіку яких відображає тип ендогенної мінералізації. На підставі
цих ознак молібден-вольфрамоворудну провінцію даного регіону, в геологічній
будові якого суттєву участь беруть субсеквентні кислі ефузиви порфірової
формації і комагматичні їм інтрузивні утворення гранітоїдного ряду (головні
формації орогенного структурного поверху), виділяють як самостійний
металогенічний тип – центрально-казахстанський [116 ].
Центрально-казахстанська мозаїчно-брилова складчаста система складається з
чотирьох головних геотектонічних зон, які характеризують різні етапи її
геологічного розвитку. Дві з них – дугоподібні геосинклінальні зони ранніх і
пізніх каледонід – концентрично облямовують Джунгаро-Балхашську ГСО,
становлення якої пов’язано з пізньогерцинським тектономагматичним циклом
розвитку. В облямуванні герцинських геосинклінально-складчастих структур
Джунгаро-Балхашшя на консолідованій і роздробленій по периферії каледонській
основі розташований крайовий інтрузивно-вулканогенний пояс, що характеризує
етап тектономагматичної активізації цієї складчастої системи [117, 118]. Серед
цих геотектонічних структур особливе геологічне та металогенічне значення має
Джунгаро-Балхашська ГСО. Примітними її особливостями є вкрай обмежений прояв
ранньої стадії розвитку герцинід, закладання герцинських складчасто-блокових
структур, розділених і ускладнених глибинними розломами, на потужній корі
сіалічного типу і широкий розвиток процесів ТМА [114]. З цими процесами
пов’язано формування великих покривних полів ефузивів різноманітного складу і
становлення комагматичних ранньо-середньо- і пізньогерцинських сіалічних
гранітоїдів. Головне металогенічне значення мають пізньогерцинські ультракислі
інтрузиви, сформовані в посторогенну стадію, під час інверсії тектонічного
режиму, при стійких вертикальних брилових рухах земної кори і відшаровуванні
між фундаментом і герцинським структурним поверхом [114–119]. Саме з цими
інтрузіями акчатауського комплексу просторово, структурно і за часом утворення
асоціює молібден-вольфрамове зруденіння [120].
Рідкіснометалеве зруденіння поширене головно в облямуванні Жаман-Сарисуйського
серединного масиву – зоні зчленування каледонід з герцинідами, в Токрауському
і Північно-Балхашському синкліноріях, концентрується в зоні
Центрально-Казахстанського глибинного розлому і низці відгалужених від нього
розривних структур глибинного закладання. Найкрупнішою рудоконтролювальною
структурою є Успенська зона зминання, що вміщує більше половини
молібден-вольфрамових рудопроявів і родовищ провінції [120–122].
Головні родовища провінції, згруповані у 18 рудних районів, пов’язані з
грейзенами і локалізовані у приконтактових і надінтрузивних зонах гранітних
куполів і гребенів (виступів покрівлі), а також у самих масивах. Родовища,
поширені в зонах ендоконтакту гранітних масивів, представлені крутоспадними
грейзеновими тілами з кварцовими та іншими жилами виповнення. Грейзени без жил
зазвичай поширені обмежено. В зону екзоконтакту грейзени переходять серією жил
з біляжильним грейзеновим облямуванням. Потужність таких жил (прожилків)
невелика, хоча загальні масштаби штокверків незрівнянно більші порівняно із
власне кварцово-жильними.
Виділено [122–127] два типи родовищ : 1) ендоконтактові, з пригніченим
розвитком площинного лужного метасоматозу і практичною відсутністю дайок
(Акчатау, Східний і Північний Коунрад); 2) екзоконтактові, з незначним
проникненням у граніти, руди часто асоціюють з дайками кислого складу [128],
частина з яких – внутрішньорудні (Коктенколь, Джанет, Байназар, Нура-Талди,
Верхнє Кайракти).
Усі родовища за геологічними умовами формування та мінералого-геохімічними
особливостями руд належать до рідкіснометалево-молібден-вольфрамової формації
грейзенової групи. В рудах, окрім кварцу, мінералів Mo, W, Be, поширені пірит,
вісмутин, самородний бісмут, сфалерит і галеніт, халькопірит; з нерудних –
слюди, польові шпати, флюорит, топаз, карбонати, сульфати й цеоліти. Інтенсивні
процеси заміщення: вольфраміту – шеєлітом, іноді гематитом, калієвого польового
шпату – альбітом.
Типове кварцовожильно-грейзенове рудне тіло складене з окремих паралельних
куліс, що з’єднані між собою косими апофізами. Всередині тіл, куліс і апофіз є
кілька потужних кварцових жил і серія малопотужних кварцових прожилків
виповнення, що мають різкі й чіткі контакти з білятріщинними грейзенами. На
рис. 2.1. зображено типові елементи будови і взаємовідношень грейзенів і
кварцових жил з рудною мінералізацією, які ми виявили при їхньому детальному
мінералогічному картуванні в підземних гірничих виробках вивчених родовищ.
Еталонним прикладом пізньогерцинського рудосполученого акчатауського комплексу
і родовищ формації в описуваній металогенічній провінції є Акчатауський масив
лейкократових гранітів і просторово й генетично пов’язане з ним однойменне
молібден-вольфрамове родовище (рис. 2.2).
З метою термобарогеохімічної діагностики фізико-хімічних умов утворення
формації, її термобарогеохімічної типізації і з’ясування особливостей
рідкіснометалевої металогенії регіону ми детально вивчали головні генотипні
- Київ+380960830922