РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Експериментальне дослідження
Для підтвердження можливості виникнення асоційованих хелікобактерно-кандидозних
та хелікобактерно-герпетичних уражень ВВТШ і вивчення їх основних
патогенетичних ланок проведено експериментальну частину роботи (віварій НДЛЦ
НМУ ім.О.О.Богомольця - зав.- В.В.Притула). Було відтворено чотири
експериментальні моделі: хімічних (ацетатних) (А), хімічно-моноінфекційних
(ацетатно-хелікобактерних) (АХ) та хімічно-асоційованих інфекційних
(ацетатно-хелікобактерно-кандидозних і ацетатно-хелікобактерно-герпетичних з
моделюванням рецидиву ГІ) (АХК і АХГ) ХГД у нестатевозрілих білих щурів лінії
Wistar обох статей у віці від 21-23 днів до 3 місяців життя.
Розподіл експериментальних тварин на групи наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 – Розподіл експериментальних тварин на групи
Група
Число тварин
Мета дослідження
І (здо-рові)
39
Контрольна група ( здорові інтактні тварини)
ІІ
(АХГД)
126
Модель хімічних (ацетатних) уражень ВВТШ
ІІІ
(АХ
ХГД)
127
Модель хімічно-моноінфекційних (ацетатно-хелікобактерних) уражень ВВТШ.
Доклінічна оцінка ефективності протихелікобактерної терапії
ІV
(АХК
ХГД)
124
Модель хімічно-асоційованих ацетатно-хелікобактерно-кандидозних уражень ВВТШ.
Доклінічна оцінка ефективності протихелікобактерного й антифунгального
лікування та їх поєднаного застосування
(АХГ
ХГД)
124
Модель хімічно-асоційованих ацетатно-хелікобактерно-герпетичних (з відтворенням
рецидиву ГІ) уражень ВВТШ. Доклінічна оцінка ефективності протихелікобактерного
і протигерпетичного лікування та їх поєднаного застосування
Інтактних та дослідних тварин утримували в одинакових умовах на дієті віварію.
Роботу з ними виконували в умовах максимального щадіння згідно з “Правилами
проведення робіт з експериментальними тваринами” [263; 146].
Неінфекційні ураження ВВТШ моделювали у відповідності до базової ацетатної
моделі [483], згідно якої щурі отримували розчин амонію ацетату у концентрації
20 г/л з вільним доступом тварин до поїльного пристрою-10 днів, протягом яких
виникали ерозивно-виразкові ураження шлунку і ДПК. В експерименті використано
126 щурів, з яких загинуло 9 (7,1%).
У якості базисної моделі для відтворення інфекційних уражень СОШ і ДПК вибрана
модель [533], згідно якої інфікували статевозрілих щурів (самок) лінії Wistar
H.p. шляхом введення через рот автоматичним дозатором 0,5 мл суспензії чистої
культури H.p. у концентрації 5х10 lg КУО/мл двічі на день протягом 7 днів через
3 дні після закінчення ацетатної дієти, яка проводиться протягом 10 днів у
концентрації амонію ацетату 20 г/л з вільним доступом тварин до поїльного
пристрою. Протягом 7 днів після закінчення інфікування виникає гострий
хелікобактерний гастродуоденіт, а через 40-45 днів від початку експерименту –
ознаки Н.р.-асоційованого ХГД. В експерименті використано 127 білих щурів, з
яких загинуло - 24 (18,9%) тварини.
Даний спосіб відтворює інфекційну модель ГД у статевозрілих самок щурів з
використанням H.p., який є найбільш вірогідним і поширеним інфекційним фактором
формування й рецидивування ХГД. Однак, моделювання передбачає відтворення ГД у
тварин однієї статі (самок), які досягли статевої зрілості, тобто, не дає
можливості вивчення особливостей його перебігу у самців і нестатевозрілих
тварин. У клінічній практиці актуальною є роль асоціативних взаємовідношень між
Н.р. та найбільш поширеними інфекційними агентами, зокрема, грибами роду
Candida і ВПГ І типу, що також не враховано у вищенаведеному способі
моделювання ХГД.
Для вирішення цієї проблеми вперше нами було розроблено дві моделі асоційованих
(хелікобактерно-кандидозних і хелікобактерно-герпетичних) ХГД у нестатевозрілих
щурів обох статей. Ці моделі відтворюють особливості патогенезу захворювання на
всіх етапах його розвитку у нестатевозрілих тварин обох статей з урахуванням
впливу асоціацій збудників і дають можливість розробляти лікування і вивчати на
доклінічному етапі його ефективність.
В якості інфекційних агентів використовували еталонний штам H.p. (NCTC 1163) І
типу з Національної колекції Великобританії, виділений з біоптату СОШ хворого
на ХГД (наданий мікробіологічною лабораторією Санкт-Петербургського НДІ
епідеміології й мікробіології ім. Пастера РАМН–зав. проф. Ценьова Г.Я.);
музейний штам УС ВПГ І типу (наданий відділом герпесної інфекції Московського
НДІ вірусології ім. П.І.Івановського РАМН – зав. академік Львов М.Д.); музейний
штам Candida albicans ВКПГУ-1006/1869, виділений з шлункового соку хворого на
ХГД (наданий Санкт-Петербургським НДІ медичної мікології ім. П.Н.Кашкіна).
Для моделювання хелікобактерно-кандидозних ХГД використано 124 щурі. У тварин
індукували гострий гастродуоденіт (ГГД), шляхом застосування ацетатної дієти
протягом 10-14 днів, а через 3-5 днів після її закінчення–протягом наступних 7
днів щурів інфікували H.p. введенням через рот суспензії чистої культури
збудника у концентрації 5х10 lg КУО/мл двічі на день. Разом з цим, протягом
перших 3 днів інфікування щурам через рот вводили 20 мкл суспензії чистої
культури Candida albicans 3х10 lg 6 КУО/мл двічі на день з подальшим
продовженням введення чистої культури H.p. Протягом перших 5-9 днів після
інфікування виникали клінічні прояви гострого хелікобактерно-кандидозного ГД, а
через 40-45 днів від початку експерименту-ХГД, інфекційна природа яких була
підтверджена лабораторно. В ході експерименту загинуло 32 (25,8%) тварини.
Групу контролю склало 39 щурів такого ж віку обох статей.
Хелікобактерно-герпетичний ХГД моделювали в білих щурів обох статей у віці
21-23 днів життя шляхом індукування ГГД за допомогою застосування ацетатної
дієти протягом 10-14 дні
- Київ+380960830922