РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота виконувалася на протязі 1995-2002 років на базі Донецького державного медичного університету ім. М.Горького (ДонДМУ) - ректор академік АМНУ, проф. В.М.Казаков, Науково-дослідного інституту медичних проблем сім'ї (НДІ МПС) і Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства (ДРЦОМіД) - генеральний директор д.мед.н., проф. В.К.Чайка, паталогоанатомічного відділення міської лікарні № 1 м. Донецька - зав. відділенням Г.Г.Багрій. Морфологічні дослідження проводилися також на кафедрі патологічної анатомії ДонДМУ - зав.кафедрою д.мед.н., проф. І.В.Василенко. Частина лабораторних досліджень виконувалася в Центральній науково-дослідній лабораторії ДонДМУ: у відділі імунологічних досліджень - зав. відділом д.мед.н., проф. А.С.Прилуцький, у відділі гормональних досліджень - зав. відділом к.мед.н. С.В.Зябліцев. Інша частина гормональних досліджень та вивчення факторів росту проведена в лабораторіях Департаменту здоров'я жінок та дітей університету м.Уппсали (Швеція) в рамках програми наукового співробітництва "Оцінка блокування ензиму ароматази в гранульозних клітинах фолікулярною рідиною при синдромі полікістозних яєчників" - зав. відділом акушерства та гінекології проф. Торд Нейсен.
Звісно, що обсяг оперативного втручання визначається межами патологічних структурних змін в органах та тканинах, які діагностуються на основі доопераційного інструментального обстеження хворих, в основному на операційному столі при візуалізації хворих органів. СПКЯ - поліетіологічний синдром, для котрого характерні різноманітні гіперандрогенні пухлиноподібні процеси в яєчниках. Тому нами запропонований термін двосторонні гіперандрогенні захворювання яєчників (ДГПЗЯ), та зроблена спроба створити клініко-морфологічну класифікацію ДГПЗЯ з відповідним комплексом діагностичних критеріїв, яка б була проста та зручна при застосуванні, допомагала гінекологам-хірургам у визначенні диференційованого об'єму оперативного втручання на яєчниках при виконанні хірургічної стимуляції овуляції. Для патогенетичного та морфологічного обґрунтування виділення клініко-морфологічних форм було виконано ретроспективне дослідження. З метою розробки оптимальної методики ендохірургічної стимуляції овуляції проведено ретро- та проспективний аналіз застосування моно- та біполярної електричної хірургічної енергії, а також порівняння різних об'ємів втручання на яєчниках з ДГПЗЯ.
2.1. Матеріали дослідження
Нами досліджено 571 пацієнтку: 514 безплідних кломіфен-резистентних хворих на СПКЯ та 57 жінок контрольної групи.
Хворі на СПКЯ були розподілені на клінічні групи в залежності від застосованого лікування (рис. 2.1): група М - 68 жінок, яким ендохірургічна стимуляція овуляції здійснена шляхом двосторонньої резекції 1/2 яєчників з застосуванням монополярного струму; група Б - 304 пацієнтки, котрим ендохірургічна стимуляція овуляції здійснена шляхом двосторонньої резекції 1/2 яєчників з застосуванням біполярного струму, з цієї групи виділено: група БС - 90 жінок з рівномірним розподілом клініко-морфологічних форм СПКЯ; група О - 142 хворі на СПКЯ, котрим хірургічну стимуляцію овуляції здійснено шляхом диференційованого хірургічного лікування з застосуванням біполярного струму. Групу О розподілено:
група ОБ - 36 хворих, яким в післяопераційному періоді не проводилася додаткова медикаментозна стимуляція овуляції; група ОС - 106 хворих, яким в післяопераційному періоді з другого менструального циклу проводилася додаткова медикаментозна стимуляція овуляції в залежності від результатів гістологічного дослідження резектованих частин яєчників.
Контрольну групу склали 57 пацієнток з двофазними, овуляторними циклами без ендокринних порушень та наявності ендометріозу.
Пацієнтки групи М досліджено ретроспективно, групи В - ретро- та проспективно, групи О та контрольної групи - проспективно.
Рис. 2.1 Матеріал дослідження.
В залежності від клініко-морфологічної форми захворювання усі пацієнтки з СПКЯ були розподілені на 3 клініко-морфологічні групи: І група - 263 жінки з мегалокістозними яєчниками; ІІ група - 143 пацієнтки з дрібнокістозними яєчниками; ІІІ група - 108 хворих на синдром Штейна-Левенталя. Відповідно клініко-морфологічним формам СПКЯ, в клінічних групах БС, О, ОБ, ОС були виділені підгрупи: з мегалокістозними яєчниками - БСм (30 пацієнток), Ом (55 хворих), ОБм (15 жінок), ОСм (40 обстежених); з дрібнокістозними яєчниками - БСд (30 пацієнток), Од (33 хворих), ОБд (10 жінок), ОСд (23 обстежених); з синдромом Штейна-Левенталя - БСш (30 пацієнток), Ош (54 хворих), ОБш (11 жінок), ОСш (43 обстежених).
2.2. Методи дослідження
У роботі застосовані клінічні, інструментальні (ультразвукові, ендоскопічні), радіоімунологічні, імунологічні, морфологічні та статистичні методи дослідження.
Клінічні методи. Нами детально вивчено гінекологічний (становлення менструальної функції, регулярність і тривалість циклу, тривалість і інтенсивність менструальної кровотечі, наявність больового синдрому, діспареунії), акушерський (кількість та перебіг вагітностей, абортів, пологів, позаматкових вагітностей), соматичний, алергологічний та інфекційний анамнез усіх жінок, а також їх соціально-економічний стан.
Проведено оцінку масо-ростових даних з визначенням маси тіла, росту та МРІ за формулою [329]:
(2.1),
де m - маса тіла, h - ріст.
В залежності від значення МРІ всі жінки розподілені за конституціональним морфотипом [329]: астенічний морфотип - МРІ ? 18 кг/м2; нормостенічний морфотип - 18 кг/м2 < МРІ < 25 кг/м2; гіперстенічний морфотип - МРІ ?25 кг/м2.
Вираженість гірсутизму оцінювали згідно "гормональній" шкалі Галвея-Ферімана [288] за чотирьохбальною системою відповідно локалізації та площині в 9 зонах, на котрих звичайно у жінок волосся відсутнє або має пушковий характер: область верхньої губи (зона А