РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ
В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Підлітковий вік - це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел та починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, критичний, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей оточуючої дійсності.
Саме "в період дорослішання"1 відбувається втрата дитячого статусу, хоча ще зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї та статус дорослих. Такому положенню сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення якомога швидше набути статусу дорослої людини. Під періодом дорослішання розуміють фазу життя, змістом якої є перехід від дитинства до дорослості. Дорослішання - багатомірне психічне явище, яке охоплює радикальні зміни соматичного, фізичного, статевого, соціального і психологічного характеру. Проте у нашому дослідженні аргументація фактів життєдіяльності підлітка більшою мірою буде стосуватись соціально-психологічних змін його особистості. На нашу думку, особистість у період дорослішання треба розглядати не тільки як таку, що не досягла статусу дорослої людини, але й таку, що має специфічні потреби, мотиви, цінності, проблеми і труднощі. У цей період особистості притаманні особливі форми поведінки, специфічні норми, установки, соціальні ролі, конфлікти та приналежність до різних типів спільнот. Проблеми і труднощі у цій фазі розвитку зобов'язують суспільство і, зокрема, психологів постійно досліджувати особистість підліткового віку.
За короткий історичний період у нашому суспільстві відбулися глибинні зміни в різних сферах життя, які вплинули на процес становлення підростаючої особистості. Життєвий досвід підлітка, його домінуючі цінності та норми поведінки піддалися цим історичним змінам. У результаті на очах сучасного покоління відбулася суттєва перебудова загальної спрямованості особистості підлітка. У перехідний від дитинства до дорослості період індивід проходить великий шлях у своєму особистісному розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні сходження до "придбання" почуття особистості.
Специфіка підліткового віку в тому, що він є і часом досягнень, і часом певних втрат. Досягнення особистості в період дорослішання пов'язані зі стрімким збільшенням обсягу знань, умінь, становленням моральності, відкриттям "Я" та опануванням нової соціальної позиції. Її втрати корелюють зі зникненням дитячого світовідчуття, безтурботливого і безвідповідального способу життя, що пов'язано з відсутністю можливості не сумніватися у собі, у своїх здібностях, з мукою пошуків правди у собі та в інших людях. Крім того, досягнувши періоду статевого дозрівання, підліток потрапляє в суперечливе положення: він вже не дитина, але ще не ствердився в культурі дорослих.
2.1. Специфіка особистісного зростання підлітка.
Класична психологія розвиток особистості підлітка пов'язувала з процесом статевого дозрівання ?61; 180; 439; 440; 446; 468; 473; 474?. Дослідження другої половини ХХ століття підсилили роль процесу соціалізації у психологічних змінах особистості підліткового віку. Цей вік вважається найважливішим і найскладнішим періодом людського життя, а психічна напруженість, що узгоджується з формуванням цілісності особистості підлітка, залежить як від психофізичного дозрівання, особистої біографії, так і від суперечностей суспільної ідеології та духовної атмосфери соціального простору ?311; 312; 319; 326 та ін.?.
Уявлення про психічний розвиток як процес якісних перетворень (криз), періодичного зламу старих структур і формування нових, найповніше вираження знайшли у роботах Л.С.Виготського. При цьому вченим підкреслювалося, що чим яскравіше, енергійніше проходить криза, тим продуктивнішим стає процес формування особистості ?106; 107; 108; 109?.
Підліткова криза не має симптомів хвороби, але може у гострій стадії сприяти виникненню екстремальної ситуації і визначити розвиток психогеній, акцентуацій, неврозів ?58; 182; 212; 213; 231; 292; 321?.
У період дорослішання в особистості з'являються різні проблеми, і вона не завжди буває спроможна виробити механізми подолання труднощів відповідно до нової соціальної ситуації розвитку. Підліткова криза об'єднує в собі різні види поведінки і переживань, які пов'язані з труднощами особистісного зростання. Найчастіше вони характеризують кризу ідентичності. Останню можна розглядати як реакцію на втрату статусу дитини, на глибоку невідповідність між біологічними і соціальними можливостями, на невпевненість у своїй компетентності щодо багатьох питань життя. Підлітки починають "пошук себе", ставлячи вічні питання: хто я? для чого я? яким я хочу бути? яким мене бачать інші?
Актуальним для підлітка стає порівняння себе з однолітками. Пильно спостерігаючи за ними і постійно порівнюючи себе з іншими, підліток часто перебільшує свої дійсні фізичні недоліки. Заниження самооцінки, зумовлене переживаннями з приводу надуманих недоліків образу фізичного "Я", призводить до появи твк званого "комплексу Терзіта".
У багатьох підлітків переживання кризи пов'язане із зовнішніми проявами негативізму та егоцентризму. Негативізм - відносно нетривалий за часом емоційний стан, який виявляється у діях і вчинках підлітка, що не мають ніякого смислу. Точніше, це протидія іншому та немотивовані протистояння дорослим (частіше батькам). Підлітковий егоцентризм являє собою неадекватно сильну сконцентрованість на власній особистості. Однак у переважної більшості підлітків егоцентризм має тимчасовий характер і не досягає значної виразності.
Здійснивши аналіз класичних і сучасних джерел з проблеми становлення особистості в період дорослішання, ми змогли класифікувати особистісні риси і новоутворення підлітка відповідно до того, які з них превалювали в класичній парадигмі, та які (тип