РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Розробка фінансової складової інноваційного розвитку вимагає попереднього розгляду ряду базових понять і категорій з позиції уточнення деяких вихідних теоретичних положень, а також з метою пошуку конкретних форм і методів їх подальшого використання.
Такий підхід обумовлений наступним. По-перше, важко поділити оптимізм окремих вчених щодо визнання певних категорій загальновизнаними. До теперішнього часу немало термінів і понять, що застосовуються при характеристиці станів окремих процесів, у тому числі й фінансових, дозволяють трактувати їх досить довільно, що призводить до викривлення інформації і тим самим - до неправильної оцінки перспектив розвитку.
По-друге, процес фінансового забезпечення характеризується не лише багатоаспектністю його економічної сутності, але й різноманітністю форм і методів, у яких він здійснюється. У зв'язку з цим у сучасній економічній теорії та господарській практиці під деякими загальними поняттями розуміють різні процеси, що характеризуються багатьма термінами Це перешкоджає ефективності процесу фінансового забезпечення і його форм.
По-третє, сьогодні економічна думка не виробила універсальних визначень, які б однаково узгоджувалися з потребами і теорії, і практики. Виділення в ході наукового пізнання категорій як наукових абстракцій, форм теоретичного мислення дає можливість повніше розкрити сутність та закономірності певних явищ. Однак, коли метою розгляду змісту будь-яких теоретичних положень, категорій є потреба їх подальшого використання в практичних цілях, часто виникає необхідність виключення з поля зору багатьох абстрактних понять, що забезпечують наукове опрацювання цих категорій, однак утруднюють їх практичне застосування [19, c. 11-12, 24, 76]. Тому для виявлення змісту будь-якої фінансової категорії закономірною є потреба, з одного боку, розглянути основні характеристики, що формують сутність цієї категорії як форми фінансових відносин, а з іншого - відобразити її відповідно до динамічних змін трансформаційних перетворень. Лише за такого підходу ми уточнимо самі поняття, що стоять у ряду першопричин недосконалості механізму фінансового забезпечення та багатогранних зв'язків між ними і об'єктом дослідження.
2.1. Вихідні категорії та поняття фінансового механізму
В основі ефективності фінансового забезпечення повинен лежати, насамперед, внутрішній потенціал, закладений в категорії "фінанси". Дослідити сутність фінансової складової того чи іншого процесу без вияснення змісту категорії фінансів, зокрема їх матеріальної основи, що відображається категорією "фінансові ресурси", просто не можливо. Адже "категорії виступають формою теоретичного мислення, науковою абстракцією, яка є проекцією реального економічного життя"[52, c. 24].
Перехід до ринкової економіки характеризується кількісним та якісним переходом на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави. Та все ж і сьогодні теорія фінансів не має єдиного погляду на визначення їх ролі в економічній системі держави.
Фінанси, як одна з найважливіших і складних економічних категорій, як справедливо вважає В. Опарін, має приховану та видиму сторони, форми прояву. Видима сторона, що проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин, є предметом практичної фінансової діяльності. Прихована сторона - це відображення руху вартості, створеного в суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні та розподільчі відносини, від налагодженості яких залежить ефективність економічної системи та розвиток суспільства. Саме ці відносини, що характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки. Таким чином, ми маємо перше визначення фінансів - це сукупність економічних відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості ВВП, а в певних умовах і національного багатства [176].
Г.І. Башнянин також говорить про видимі форми поняття "фінанси", при цьому виділяє дві різні інтерпретації (вузьку і широку), однак такі, що доповнюють одна одну. У вузькій інтерпретації фінанси - це власне грошові фонди, певні суми грошей (грошові активи), які мають чітко окреслені лінії формування й лінії використання. У широкій - фінанси не лише грошові фонди, але й інші цінні папери - акції, облігації, сертифікати та ін.[13, c. 51].
З відображенням прихованої сторони фінансів пов'язане їх неординарне визначення, запропоноване М. Войтович: "Фінанси є суспільним способом теоретизації економіки. Вони сформувалися в процесі історичного розвитку на основі узагальнення оцінок вартісних властивостей товарів. Фінанси, ставши узагальненням вартісної сторони будь-яких речей, у цілому проявляють себе як всезагальний інтегрований абстрактний вираз вартості"[37, c. 34].
В. Бочаров підкреслює, що існування фінансів нерозривно пов'язане з товарно-грошовими відносинами та регулюючою роллю держави в економіці країни. Така сутність фінансів підприємств і корпорацій, за В. Бочаровим, відображається в їх трьох функціях: формування капіталу (доходу), використання капіталу (доходу) та контрольній функції [23, c. 5-7], хоча на наш погляд, ці функції фінансів підприємств і корпорацій притаманні й загальнодержавним фінансам. Водночас інші автори функціями фінансів визначають розподільчу та контрольну [246, c. 5-6]. Цей підхід, на нашу думку, є більш високим рівнем узагальнення, бо через формування і використання капіталів (доходів) фінанси відбивають хід розподільчого процесу, що ж до контрольної функції, то вона виявляється в ході контролю за розподілом.
Водночас, теоретичне розуміння сутності фінансів не можна визнати обгрунтованим без їх відтворювальної функції, дія якої відбувається через цілеспрямоване формування і розподіл фінансових ресурсів. Крім того, висунення на перший план лише змін у картині грошових потоків, що переважає у визначенні фінансів, даючи зовнішній опис явищ, не здатне виявити глибинні
- Київ+380960830922