РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕТАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ФОПМАЛЬНОЇ І НЕФОРМАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ПОЛЬЩІ
Відношення людини до природи здавна є відображенням рівня суспільної свідомості. Чергові етапи людської культури і цивілізації характеризувалися різними видами зобов'язань людини перед навколишнім середовищем. З метою задоволення свого побуту уже від початку свого існування людина озброїлася у засоби дії на природу та її зміну. Це мало для людства як позитивні, так і негативні наслідки.
На початковій фазі суспільного розвитку людина цілком була залежна від природних сил і явищ. Задовольнеючи свої елементарні потреби (воду, їжу та житло), та лише користуючись з витворів природи, вона не дуже намагалася інтегруватися у середовище. На таку поведінку суттєвий влив мали людські вірування. Первісна людина боялася усіх явищ, які відбувалися в навколишньому світі. Не знаходячи раціональної відповіді на їх виникнення, вона приписувала їх надприроднім силам. Цей час людської діяльності характеризувався повним підпорядкуванням природі. Очевидним є те, що у цей час людина не мала технічних засобів глибокого втілення у навколишнє середовище.
У міру спливання часу ситуація змінювалася. Людина поволі пізнавала можливості природи. Це призвело до того, що людство щораз сміливіше почало зазіхатися на багатства природи. Тоді розпочався час змагань з "неосідланою" природою, яку з того часу людина намагалася опанувати і використати у своїх потребах.
Спочатку невеликі, але уже організовані форми задоволення своїх життєвих потреб ґрунтувалися на спільному полюванні та збиранні ягід. Зміна стилю життя з кочового на осілий сприяла високій організації суспільства. Ця організація була пов'язана одночасно з набуванням навиків годівлі тварин і вирощування рослин. На цьому етапі з'являється необхідність окультурення щораз більших територій земної поверхні. У такий спосіб з'явилися перші спроби землеробства. Дякуючи тому, протягом наступних століть людина свідомо заглиблювалася у світ природи. Поступово світ ставав усе більш упорядкованим.
Уже недостатніми ставали спроби пояснити природні явища за допомогою міфів, які ґрунтувалися на віруваннях. Прийшов час на раціональні пояснення. Бажання зрозуміти навколишню дійсність вело до розвитку науки та культури. Усе це виникло внаслідок зростання людських потреб. У свою чергу такий розвиток подій приводив до інтеграції людини у природне середовище. Стараючись використати природу для власної мети, вона почала інтенсивно експлуатувати усі багатства, якими наділена Земля. Важливу роль тут зіграла промислова революція.
Швидкий темп розвитку техніки провадив до видобування сировини щораз на вищому рівні. Експлуатація природних ресурсів, а особливо корисних копалин, здавалося не має обмежень. Природу почали трактувати як ріг достатку.
Зміни, які відбувалися у матеріальній сфері та культурі привели до перетворення первинного природного стану в урбанізоване та промислове середовище. Внаслідок розвитку людської цивілізації відбулося порушення рівноваги у біосфері. В основі цього процесу лежить диспропорція поміж технічним розвитком та стабільністю середовища. Надмірне використання природних багатств може призвести до глобальної екологічної катастрофи. Усвідомлення такої можливості спонукало звернути увагу на багато істотних проблем, які стосуються охорони навколишнього середовища.
Найважливішою з них є подальший розвиток людської цивілізації оснований на гармонійному співіснуванні людини з природою. Це означає уміле управління її ресурсами і захист від деградації [245].
Поняття екологія було впроваджено до повсякденного життя Е. Хаецклом у 1869 році. Екологія займається явищами, які стосуються взаємодії живих організмів та їх спільнот з біотичним та абіотичним середовищем [211].
Стосовно загроз природному середовищу від людської діяльності, особливу актуальність сьогодні набирає підхід, який декларується уже понад 2000 років: що би не чинила людина - робити необхідно розторопно і передбачати наслідки.
2.1. Поняття та завдання екологічної освіти
Інтердисциплінарний, сталий процес педагогічної та виховної дії на людину з метою креації його свідомості, особистості, проекологічної поведінки називаємо екологічною освітою. Її гуманітарний вимір формує новий стиль суспільного життя нинішнього та прийдешнього поколінь [149]. Популяризація екологічної проблематики серед дітей та молоді, а також формування проекологічної поведінки це найперший лозунг екологічної політики держави. Екологічна освіта це складова багатонапрямкового розвитку людської особистості, розуміння загроз, вразливості на нищення природного середовища, актуальність реагування на його деградацію [2].
Екологічна освіта є завданням, відповідальність за які несе багато різних суспільних, політичних й культурологічних інституцій та організацій. Особлива роль у її впровадженні лежить на освіті з різним рівнем навчання. Саме тому екологічна освіта через суттєвиц вплив саме на молодь може значною мірою сприяти піднесенню якості життя і екологічної свідомості молодих людей, і насамперед формуванню культури навколишнього середовища усього народу. Екологічна освіта-це не лише передавання знань з екології, а також визначення техніки та технологій, які використовуються для охорони природи. У процесі екоосвіти мусять бути також ураховані етичні та суспільні проблеми [52].
Ключові завдання екологічної освіти можуть бути розв'язані через реалізацію освіти та екологічного виховання. Проте важливо, щоб цей процес розпочинався ще у дошкільному віці та продовжувався далі на усіх щаблях навчання.
Екологічну освіту по-іншому можна назвати освітою середовища. Вона формує певний образ відносин між людиною, суспільством та природою, вказує на залежність людини від природи, навчає відповідальності за зміни, що відбуваються у природному середовищі [133].
Існує низка правил проведення екологічної освіти. Консервативне правило, яке ґрунтується на науках про Землю, на
- Київ+380960830922