РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи дослідження
2.1.1. Гігієнічні методи дослідження.
2.1.1.1. Професіографічна оцінка досліджуваних професій.
Професіографічна оцінка умов діяльності працівників досліджуваних професій
(водіїв, охоронців спецоб’єктів, операторів, радіотелеграфістів, телеграфістів,
льотчиків, вертольотчиків, вибухівців, диспетчерів) здійснювалась згідно вимог
Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів
виробничого середовища, важкості та напруженості праці за № 528 від 27.12.01
р., а також методичних рекомендацій “Організація роботи зі створення
професіограм” [225]. На підставі урахування умов діяльності, шкідливих та
небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці
осіб досліджуваних професій оцінювався ступінь напруженості праці зазначених
фахівців з визначенням шкідливих факторів, а також переліку вимог до ПВЯ
кандидатів у дані професії.
2.1.1.2. Вивчення впливу умов діяльності на працівників.
Вплив умов діяльності на працівників вивчався за допомогою опитувальника
поведінки і переживань, пов'язаних з роботою - AVEM (додаток Б), що
використовується для виявлення ознак синдрому “вигоряння”, обумовлених високим
рівнем нервово-емоційного навантаження умов професійної діяльності на особу
[249,253,311].
2.1.1.3. Оцінка службово-професійної адаптації фахівців.
Для оцінки показників адаптації використовувались розроблені автором
“Анкета-відгук службової та професійної діяльності військових фахівців”
(Додаток А) і “Опитувальник льотного складу щодо оптимізації режиму праці та
відпочинку” (Додаток В).
2.1.2. Психофізіологічні методи дослідження.
Для визначення психофізіологічних характеристик обстежуваних використані як
широковідомі методики та їх модифікації [180,228,230,231], так і спеціальні
методи, що використовуються для ППВ авіаційних фахівців [134], та авторські
розробки, застосовані при створенні комплексу батарей тестів для ППВ
працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки.
2.1.2.1. Оцінка головних властивостей нервової системи.
2.1.2.1.1. Методика оцінки функціональної рухливості нервових процесів за
допомогою приладу ПНН-3.
Функціональна рухливість нервових процесів оцінюється по гранично швидкому
темпу опрацювання світлових сигналів різної модальності [180,228,230,231]. Для
проведення обстеження використовувалися прилад ПНН-3 і секундомір.
Випробуваному пропонувалося у відповідь на загоряння сигналу червоного світла
на екрані приладу натискати на праву кнопку правою рукою, зеленого - на ліву
кнопку лівою рукою, а на появу сигналу жовтого кольору не реагувати. При
кожному правильному натисканні кнопки експозиція чергового сигналу зменшувалась
автоматично на 20 мс; при кожній допущеній помилці вона збільшувалась на 20 мс.
Темп пред'явлення сигналів прискорювався доти, поки кількість помилок не
перевищувала 50% загального числа сигналів. Початкова експозиція сигналу – 900
мс. Режим роботи приладу 3-1, перемикач "Серії" у положенні “безкінечність”.
Кожний обстежуваний перед заліковою спробою тренувався в роботі на приладі
протягом 1,5 хвилини. Обстеження продовжувалось протягом 2 хвилин.
Функціональна рухливість нервових процесів оцінювалась по загальній кількості
опрацьованих сигналів (N) за 120 секунд.
2.1.2.1.2. Буквено-числова методика оцінки функціональної рухливості нервових
процесів.
У методиці передбачена диференціація позитивних і гальмівних вербальних
стимулів, що подаються у нав’язаному темпі [180,228,230,231]. Для проведення
обстеження використовувався магнітофон із записом програми дослідження і
реєстраційні бланки. На магнітну стрічку записані буквено-числові сполучення,
кожне з яких складались з однієї букви і двох двозначних чисел, наприклад:
А-21-73, Д-24-82 або Б-28-31. Якщо в одному сполученні поєднувались обидва
числа непарні (А-21-73) або обидва числа парні (Д-24-82), то такі сполучення
вважалися вірними (позитивні стимули). Якщо ж в одному сполученні одне число
було парне, а друге непарне (Б-28-31 або М-47-36), то такі сполучення вважалися
невірними (гальмівні стимули). Обстежувані повинні були записувати вірні парні
сполучення в лівій половині реєстраційного бланку, вірні непарні – в правій, а
невірні сполучення – не записувати.
Завдання складалося з трьох серій по 30 сполучень у кожній, з яких 10 були
вірними парними, 10 - вірними непарними і 10 - невірними. Кожна серія
відрізнялась довжиною пауз між поданням сполучень: в першій серії пауза
складала 2 с, в другій – 1 с, в третій – 0,5 с. Враховувалась загальна
кількість вірно записаних сполучень в усіх трьох серіях (N вірн.)
2.1.2.1.3. Методика оцінки сили (витривалості) нервової системи по руховому
аналізатору.
Методика базується на оцінці показника динамічної працездатності (ПДП) при
роботі на вертикальному телеграфному ключі протягом 2 хвилин. Високі значення
ПДП свідчать про малу схильність нервових процесів рухового аналізатора до
стомлення, що розвивається в них внаслідок інтенсивної роботи м'язів руки
[180,228,230,231]. При проведенні обстеження використовувалися дистанційний
прилад для фізіологічних досліджень (ДПФД-1М) або прилад для визначення
професійної придатності радіотелеграфістів "Связист-2". Техніка виконання
методики на приладах ідентична. Випробувані повинні були працювати кистю правої
руки (лівші - лівої) на телеграфному ключі протягом 2 хвилин, при цьому
підкреслювалася необхідність підтримки максимального темпу роботи до кінця
обстеження. Прилади дозволяють реєструвати продуктивність (кількість натискань
на телеграфний ключ) за кожні 10 сек
- Київ+380960830922