РОЗДІЛ 2
Матеріал і методи дослідження
2.1. Методика відтворення стандартної черепно-мозкової травми в експерименті
Це дослідження проведене на білих безпородних щурах-самцях, віком 6 місяців і
вагою 190-210 (г), які утримувалися на стандартному раціоні при вільному
доступі до їжі й питва в умовах віварію Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького. Для експерименту відбирали тварин, які не мали
зовнішніх дефектів, розладів координації рухів, пігментних плям, пухлин на
шкірі й інших відхилень.
У день експериментів у ранкові години (від 8 до 10 години ранку) у спеціально
відведеному приміщенні при температурі 18-22оС, відносній вологості (40-60) % і
освітленості 250 люкс тварин з дотриманням загальних вимог [18] і положень
Європейської Конвенції із захисту хребетних тварин, використовуваних для
дослідницьких й інших наукових цілей (Страсбург, 1986) брали в експеримент, що
включає завдання стандартної ЧМТ.
Усього було виконано 11 експериментальних серій (табл. 2.1). Загальна кількість
тварин у всіх серіях склала 940.
Інтактні тварини були використані в кількості 20 у серіях 5 і 6. Їхнє
використання викликане необхідністю порівняння контрольних тварин з інтактними
для оцінки можливого впливу маніпуляцій з підготовки тварин до травми. Крім
того, використання інтактних тварин у цих серіях було продиктовано необхідністю
порівняння отриманих даних з наведеними в літературі й стандартизації
результатів кількісних досліджень.
У якості контрольних використовувалися тварини, яким виконували всі
маніпуляції, аналогічні до таких у дослідних групах, за винятком завдання самої
ЧМТ. Усього контрольних тварин було 155.
Усього в 11 серіях було використано 765 експериментальних тварин.
Таблиця 2.1
Кількість експериментальних тварин
Серія
Назва серії
К-сть тварин,
дослід/контроль
Серія 1
відпрацьовування сили удару при моделюванні ЧМТ
35/5
Серія 2
вивчення динаміки летальності й неврологічного дефіциту
120/5
Серія 3
морфологічна оцінка тяжкості ЧМТ
20/5
Серія 4
морфометрична оцінка процесів нейросекреції
20/5
Серія 5
дослідження плазми
- інтактні
- експериментальні
10
110/15
Серія 6
дослідження сироватки
- інтактні
- експериментальні
10
90/15
Серія 7
дослідження про- і антиоксидантної систем
130/15
Серія 8
дослідження циклічних нуклеотидів
90/15
Серія 9
дослідження системи простагландинів
90/15
Серія 10
введення тиреоїдних гормонів
30/30
Серія 11
введення морфіну
30/30
ВСЬГО
- інтактні
- експериментальні
20
765/155
Для моделювання ЧМТ був обраний стандартний метод [44], при якому ЧМТ
завдавалася за рахунок вільного падіння вантажу на фіксовану голову тварини.
Перевагами методу є, з одного боку, простота й легка відтворюваність, а з
іншого боку – можливість зміни ступеня тяжкості травми за рахунок зміни сили
удару. Останнє залежить від висоти й маси падаючого вантажу. Крім того, модель
широко відома й відтворюється в багатьох лабораторіях [44, 111, 187].
Для відтворення ЧМТ використовували стандартний пристрій [111], що становить
вертикально встановлену в штативі металеву напрямну трубку внутрішнім діаметром
1 см і заввишки 65 см (мал.2.1).
1 2
3
Мал. 2.1. Пристрій для завдання стандартної травми вільно падаючим вантажем:
1 – штатив;
2 – металева трубка;
3 – підставка.
Трубка була напрямною для вантажу, що вільно пересувався усередині неї.
Останній являв собою круглий металевий стрижень, до нижнього торця якого
приклеєна прокладка з міцної гуми завтовшки 3 мм і площею 0,5 см2. Підставка на
всьому протязі обклеєна прокладкою із твердої гуми.
Моделювання здійснювалося в такий спосіб.
Під легким ефірним наркозом тварина розташовувалася під трубкою таким чином,
щоб голова знаходилася чітко під отвором і фіксувалася експериментатором. У цей
момент вантаж здійснював вільне падіння й наступний удар по черепу тварини.
Таким чином, чітко стандартизувалися сила й місце завдання удару. Останнє
здійснювалося за рахунок того, що голова тварини розташовувалася таким чином,
щоб центр удару припадав точно уздовж сагітальної лінії вперед на 5 мм від
інтраурикулярної лінії.
При подальшому розкритті центр удару співвідносився з координатами атласу
стереотаксичних координат мозку щура [264].
Результати, отримані у тварин з неточним завданням удару, виключалися з
подальшого аналізу.
У серії 1 використані 35 дослідних тварин, яким завдавали травму п'ятьма
різними вантажами зростаючої маси (по 7 тварин у групі для кожного вантажу) і 5
контрольних тварин.
У серії 2 використані 120 дослідних тварин, яким завдавали стандартну травму, і
5 контрольних тварин. У цих тварин проводили спостереження за динамікою
летальності протягом 48 годин після травми й досліджували показники
неврологічного дефіциту.
2.2. Оцінка тяжкості перебігу гострого періоду травматичної хвороби при
черепно-мозковій травмі
Для об'єктивної оцінки тяжкості ТХ була обрана шкала неврологічного дефіциту
О.Я. Євтушенка (1989). Через 3 години після завдання травми за шкалою в балах
оцінювалися: рівень свідомості тварин; стан рефлекторної сфери, у тому числі
ширина й реакція зіниць на світло, рогівковий рефлекс, слух, м'язовий тонус
тулуба й реакція на світло й на біль; дихання; рух і деякі поведінкові реакції
(табл. 2.2.) – всього 14 ознак (для подальших математичних обчислень позначено
X1 … X14).
Таблиця 2.2
100-бальна шкала (Todd et al., 1981 у модифікації Л.А. Шалякіна, 1987;
О.Я. Євтушенка, 1989) для визначення ступеня неврологічного дефіциту
у тварин
ПОКАЗНИКИ
Бал
Максим.
Рівень свідомості (Х1)
а) норма
б) затемнення або збудження
в) ступор
г) кома
10
20
20