РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Об'єкт експериментальних досліджень
Як об'єкт досліджень використовували клітини букального епітелію людини.
Використання цього об'єкта в даній роботі обумовлено рядом причин. Клітини
букального епітелію зручні для цитологічних досліджень, вони великі і мають
велике ядро (порядку 10 мкм у діаметрі). При забарвлюванні ядра клітини
орсеїном у ньому можна чітко визначити кількість гранул гетерохроматину, що
дозволило ввести новий показник – ВГГ (вміст гранул гетерохроматину). Цей
показник характеризує морфологічний параметр клітинного ядра, пов’язаний з його
функціональним станом. Досить великі розміри клітин букального епітелію
дозволяють застосувати для їхнього дослідження метод внутрішньоклітинного
мікроелектрофорезу клітинних ядер. Крім того, можливе дослідження цих клітин за
допомогою методу вітального забарвлення індигокарміном, що дозволяє оцінити
зміни властивостей мембран клітин. Таким чином, клітини букального епітелію є
винятково зручним об'єктом для цитологічних досліджень, на них можливо
паралельне дослідження морфологічних і біофізичних параметрів клітин, що
дозволяє одержати нову унікальну інформацію про реакції клітин на фактори
зовнішнього середовища і внутрішні фактори організму. Крім того, взяття клітин
букального епітелію зовсім безкровне і безболісне, не пов'язано із ризиком
зараження, не вимагає складної апаратури і може бути зроблене у польових
умовах.
Епітелій вистилає 80% поверхні порожнини рота, 20% припадає на частку зубів.
Побудова епітелію неоднакова в різних ділянках.
Виділяють три типи епітелію слизистої оболонки порожнини рота – жувальну, що
вистилає (покривну) і спеціалізовану. Жувальна слизиста оболонка вистилає
тверде небо і ясна і бере участь переважно в механічній обробці їжі. Вона
покрита багатошаровим плоским ороговілим епітелієм. Слизиста оболонка, що
вистилає, покриває щоки, губи, оральну поверхню м'якого неба і вентральну
поверхню язика. Вона покрита багатошаровим плоским неороговілим епітелієм.
Спеціалізована слизиста оболонка вистилає дорсальну поверхню язика, вона
покрита багатошаровим неороговілим і в окремих ділянках ороговілим епітелієм,
характеризується наявністю особливих сосочків і смакових рецепторів [34].
Відповідно до схеми побудови шарів букального епітелію, запропонованої О.М.
Захаровим, можна виділити три шари клітин: базальний шар, що межує з базальною
мембраною, середній шар і верхній шар клітин [90].
Відповідно до класифікації, запропонованої В.Л Биковим, у букальному епітелії
можна виділити чотири шари клітин: базальний, шипуватий, зернистий, роговий
[34]. Базальний шар містить камбіальні елементи. Цей шар забезпечує зв'язок з
підлеглою сполучною тканиною. Шипуватий шар утворений великими клітинами
неправильної форми, зв'язаними одна з одною щільними з'єднаннями і десмосомами
в області відростків (шипів). Пучки цитокератинових тонофіламентів займають до
30% об’єму цитоплазми. У клітинах цього шару виявляються кератиносоми, гранули
(близько 250 нм), що утримуючі ферменти і ліпіди. Наближаючись до зернистого
шару, клітини сплющуються і втрачають частину органел. У клітинах зернистого
шару зустрічаються великі (0,5 – 0,1мкм) базофильні, електронно-щільні
кератогіалинові гранули. Поблизу рогового шару клітини різко сплощуются,
втрачають органели і ядро, піддаються дегідратації і заповнюються філаментами,
зануреними в щільний матрикс, плазмалема товщає зсередини в результаті
відкладення білків.
Найбільш детальна класифікація шарів букального епітелію людини наведена в
роботі [446]. Відповідно до цієї класифікації, можна виділити шість стадій
диференціювання епітеліоцитів.
I стадія – базальні клітини округлої чи овальної форми, діаметром від 16,5 до
22,5 мкм. Діаметр ядра – від 10 до 13,5 мкм, ядерно-цитоплазматичне відношення
(відношення діаметра ядра до діаметра клітини) складає близько 0,6. Хроматин
має сітчасту структуру. Цитоплазма утворює вузький обідок, базофільна.
II стадія – парабазальні клітини круглої чи овальної форми, діаметром від 17 до
45,5 мкм. Діаметр ядра – від 7 до 17 мкм, ядерно-цитоплазматичне відношення – у
межах 0,5–0,55. Структура ядра тонка, цитоплазма менш базофільна.
III стадія – проміжні клітини першого типу, овальної форми, діаметром від 31 до
51 мкм. Діаметр ядра – від 9 до 18 мкм, ядерно-цитоплазматичне відношення
близько 0,3. Ядро клітини досить тонко структуровано, цитоплазма слабко
базофільна. Клітина утворює вирости, з'являються перші ознаки кератинизації.
IV стадія – проміжні клітини другого типу, полігональної форми, діаметром від
25 до 88 мкм. Діаметр ядра складає від 7,5 до 15 мкм, ядерно-цитоплазматичене
відношення – близько 0,2. Ядро більш грубо структуровано, цитоплазма дуже
слабко базофільна, утворює вирости.
V стадія – поверхневі клітини полігональної форми, діаметром від 6 до 13 мкм,
ядерно-цитоплазматичне відношення менше 0,2, ядро пікнотичне, цитоплазма слабко
базофільна або ацидофільна, виражені явища кератинізації, цитоплазма утворює
широкі вирости.
VI стадія – без'ядерні клітини діаметром від 28 до 53 мкм. Клітини неправильної
форми, оксидофільні, із високим ступенем кератинізації, на місці ядра часто
видна порожнина [446].
У зіскрібках ми спостерігаємо клітини букального епітелію чотирьох типів
[317].
1. Клітини з ядром округлої форми – найбільш молоді, близькі до базального шару
епітелію.
2. Клітини з овальним ядром, у яких уже починаються процеси зниження вмісту РНК
і білка.
3. Клітини з паличкоподібним ядром, у яких спостерігається різке зниження
вмісту нуклеїнових кислот, білка і деградація хроматину.
4. Клітини з пікнотичним ядром.
Усі дослідження
- Київ+380960830922