РОЗДІЛ 2
Методологія і методика дослідження зайнятості населення в аграрному секторі
економіки
Сучасна сфера зайнятості поділяється на підсистеми, що розрізняються між собою
своїми соціально-економічними характеристиками, специфічними тенденціями руху,
неоднозначним впливом та наслідками дії певних факторів. Разом з тим, кожний
сегмент структури зайнятості є особливою формою прояву її сутності, що набуває
певної модифікації під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів його розвитку.
Отже, поглиблений і системний аналіз розвитку зайнятості в аграрному секторі
економіки вимагає соціально-економічного дослідження сфери зайнятості в
розвитку, єдності та протиріччі її структурних елементів, оскільки сили
розвитку цієї складної підсистеми, найбільш важливої складової національної
економіки лежать у глибинних її пластах.
2.1 Методолого-методичні засади структурно-функціонального аналізу зайнятості
населення в аграрному секторі економіки
Сформульованим вимогам відповідає структурно-функціональний аналіз, що дає
комплексну об’єктивну оцінку стану зайнятості населення в аграрному секторі та
тих зрушень, які відбулись у її чисельності, структурі та розміщенні по
регіонах, в рівнях зайнятості й безробіття та в ефективності використання
робочої сили під впливом аграрної реформи та загалом модернізації економіки
країни. Це дасть змогу оптимізувати алгоритм впливу на сферу зайнятості з метою
приведення її параметрів у відповідність до завдань кардинальної трансформації
економічних відносин на селі, забезпечення соціального захисту населення та
нарощування темпів економічного зростання.
Досліджуючи проблеми функціонування та розвитку сфери зайнятості сільського
населення, слід відзначити відсутність єдиної обґрунтованої чіткої системи
індикаторів і параметрів, на основі яких було б можливим здійснити комплексну
соціально-економічну оцінку результативності цього процесу. Судячи з
результатів опублікованих досліджень, вітчизняні економісти аналіз зайнятості
населення в аграрному секторі, а також її динаміки, як правило, зводять до
порівняльної оцінки рівня зайнятості та незайнятості диференційовано за
регіонами України. На нашу думку, новітній методологічний підхід до вирішення
цієї проблеми має бути більш глибшим. Ми виходимо з тогою, що оцінка
структурних зрушень у сфері зайнятості повинна бути щільно пов’язана не лише з
напрямами структурної трансформації економіки. Однією з найважливіших передумов
такої оцінки має стати усвідомлення багатокритеріальності, поліструктурної
будови зайнятості.
Авторське бачення даної проблеми полягає в тому, що визначеність комплексу
показників зайнятості має виводитись з соціально-економічної сутності (а не
окремих ознак) цього сегменту економіки України, та причинно-наслідкових
зв'язків, що опосередковують розвиток сфери зайнятості як неоднорідного цілого.
Запропонований методологічний підхід до визначення системи параметрів сфери
зайнятості органічно витікає з обґрунтованого нами у першому розділі роботи
авторського тлумачення сфери зайнятості як симбіозу трьох взаємопов‘язаних
аспектів. Відповідно до викладеного цілісна сукупність показників в укрупненому
виді мають статистично відбивати:
сутнісні (змістовні) критерії – розкривають субстанційний аспект зайнятості
через генезис життєдіяльності й розвитку людини та суспільства в цілому;
об'ємні і динамічні критерії – виявляють функціональний (діяльнісний) аспект
зайнятості сільського населення;
реляційні критерії – є ознаками зайнятості як сукупності певних відносин з
приводу участі працездатного населення у суспільно корисній діяльності.
Виходячи з завдань дослідження, необхідно сформулювати принципові положення,
які мають скласти основу сучасної системи індикаторів зайнятості населення в
АПК, адекватних новітньому етапу соціально-економічного розвитку, максимально
наближеної до міжнародних стандартів. Це дасть змогу здійснення об‘єктивних
порівнянь з іншими країнами (ефективності економічного розвитку, використання
робочої сили та ресурсів, відтворювальних пропорцій тощо). Всебічний аналіз
динаміки цих показників має бути тісно пов’язаний з оцінкою ефективності
державної політики зайнятості. В контексті викладеного вважаємо, що методологія
побудови показників сфери зайнятості має передбачати такі принципові засади:
охоплення всіх основних складових сфери зайнятості та ринку праці, які
відображають його стан в конкретних величинах;
оперативне віддзеркалення стрімких змін у сфері зайнятості сільського населення
та ринку праці в аграрному секторі;
вичерпну характеристику рівня, структури, джерел доходів; характеристику
майнового розшарування населення, зайнятого в сільському господарстві;
інформацію про функціонування системи соціального захисту населення, зайнятого
в сільському господарстві;
наскрізний характер самих показників, що робить можливим порівняльний аналіз
різних рівнів локалізації ринку праці та сфери зайнятості;
єдиний методичний підхід до розрахунку показників і однозначність їх
тлумачення;
переважне використання діючих форм державного обліку і звітності з питань
зайнятості трудових ресурсів.
Нами запропоновано для використання наступні соціально-економічні показники
зайнятості населення та ринку праці в аграрному секторі економіки (таблиця
2.1.). Керуючись викладеними міркуваннями, оцінку зайнятості населення в
сільському господарстві доцільно здійснювати за цілою системою показників, які
можна поділити за тематичною спрямованістю на такі три групи.
Перша група показників, що статистично втілює сутнісні (змістовні) критерії,
які розкривають субстанційний аспект зайнятості. Серед основних показників цієї
групи,
- Київ+380960830922