Регулювання трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці.

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТРАНСФОРМАціЇ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ
РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
2.1. Стан та тенденції розвитку трудового потенціалу регіонів України
Непродумані економічні перетворення в Україні, відсутність дієвого
законо­давства, спрямованого на захист та підтримку вітчизняного виробника,
корумпова­ність і т.п. негативно вплинули на величину її трудо­вого потенціалу.
Майже всі його характеристики почали швидко погіршуватися. Унаслідок від’ємного
природного приросту і від’ємного сальдо міграції кількість наявного населення
за останні 3 роки зменшилась на 4,3 млн. осіб і на 1 січня 2004 р. становила
47,6 млн осіб. Найбіль­ший темп зменшення кількості населення був у 1997 р.
Спад виробництва, зростання безробіття, робота не за спеціальністю приз­вели до
дискваліфікації багатьох працівників. Невеликі реальні заробітки і
нере­гулярність її виплати, зниження рівня життя населення, неякісне
харчування, не­вміння пристосуватися до ринкових умов спричиняють погіршення
фізичного та психічного здоров’я людей.
Зазначимо, що ефективність політики зайнятості в регіоні залежить не тільки від
усвідомлення ситуації, що склалась на його РРП але й від уміння оцінити
величину його номінального та реального трудового потенціалу. Зміна трудового
потенціалу в різних регіонах України відбувається по-різному. Тому необхідне
проведення аналізу трудового потенціалу нашої країни в регіональному розрізі.
У наш час в Україні розроблено кілька досить вдалих схем економічного та
соціально-економічного її поділу на великі регіони. Найкраще, на наш погляд,
економічні, соціальні, науково-технічні та демографічні процеси, що
відбуваються в регіонах, враховує нова схема соціально-економічного районування
України, запропонована академіком НАН України М. І. Долішнім [54, с. 17]. В
Україні виділяється шість соціально-економічних районів: Західний, Центральний,
Північ­но-Східний, Східний, Придніпровський та Південний. Цю схему можна
використо­вувати і в процесі дослідження трудового потенціалу та регіональних
ринків праці.
Для регіонів обласного рівня відношення найбільшої середньорічної кількості
населення (Донецька область) до найменшої її величини (Чернівецька область) на
1 січня 2004 р. становило 5,16 раза. Великими значеннями середньорічної
кількості насе­лення, крім Донецької, характеризувалися Дніпропетровська,
Харківська, Лугам­ська, Львівська, Одеська, Запорізька області, АР Крим та
м.Київ (табл. 2.1).
Кількість населення у всіх регіонах протягом останніх восьми років
зменшува­ла­ся (див. додаток А, табл. А. 1). Найменше змінилася кількість
населення у м. Киє­ві. Щорічно ланцюговий темп зростання коливається близько
100% (див. додаток А, табл. А. 2). Проте це відбувається швидше унаслідок
міграційних переміщень з пе­риферії до центру, ніж шляхом природного приросту.
Найбільшими темпами кількість населення зменшується в Луганській,
Чернігівській, Донецькій і Кірово­градській областях. Базовий темп зростання
(спадання) у 2003 р. порівняно з 1995 р. для цих областей відповідно становив
88,7; 89,1; 90,7, 90,5% (див. додаток А, табл. А. 2). Найшвидше зменшується
населення у Східному соціально-економічному районі, а найповіль­ніше – у
Західному.
Таблиця 2.1
Кількість наявного населення на 1 січня 2004 р., сальдо й інтенсивність
його міграції за 1992–2003 рр. в розрізі областей
та регіонів України, тис. осіб*
Регіони
Кількість наявного населення на 1 січня 2004 р.
Сальдо міграції за рік
Міждержавна міграція в 2003 р.
Міжрегіональна міграція в 2003 р.
1992
1994
Усього мігрантів
Приріст (скоро-чення)
Усього мігрантів
Приріст (скоро-чення)
8
Україна
47622,4
288,1
-143,2
103,2
-24,2
558,6
Західний
10902,5
13,3
-6,3
Волинська
1048,9
3,0
-2,6
1,7
-0,8
8,9
-1,5
Закарпатська
1251,1
2,6
-2,3
1,7
-1,0
6,7
-1,5
Івано-Франківська
1397,8
4,8
-1,1
1,1
-0,4
11,7
-0,9
Львівська
2598,3
0,5
-8,0
2,1
-1,1
19,5
-1,8
Рівненська
1164,1
3,6
-2,3
2,0
-1,4
13,4
-0,8
Тернопільська
1126,6
3,3
-0,6
1,0
-0,4
11,6
-0,9
Хмельницька
1401,1
9,1
-1,8
1,9
-0,5
18,3
-2,1
Чернівецька
914,6
2,9
-1,7
1,8
-0,7
8,0
0,2
Центральний
10108,2
17,8
-2,4
Вінницька
1736,2
10,6
-3,4
2,8
-0,8
20,5
-2,0
Житомирська
1359,8
9,6
-6,8
2,1
-0,8
17,9
-1,7
Київська
1793,9
7,0
-4,7
1,7
-0,1
39,3
-1,7
Київ
2639,0
2,6
-2,7
7,2
-0,3
74,8
2,2
Закінчення таблиці 2.1
8
Черкаська
1372,5
10,8
-2,2
2,2
-0,2
21,6
-0,2
Чернігівська
1206,8
5,2
-3,9
1,8
-0,8
15,7
-1,5
Північно-Східний
5718,9
11,7
-3,5
Полтавська
1590,5
15,8
0,5
2,3
-0,7
21,4
-0,2
Сумська
1261,7
9,2
-2,1
2,0
-0,7
13,7
-3,0
Харківська
2866,7
6,2
-11,0
7,4
-2,1
36,0
6,2
Східний
7193,5
23,7
-6,5
Донецька
4720,9
36,4
-24,7
15,6
-2,6
31,2
-2,0
Луганська
2472,6
20,3
-18,7
8,1
-3,9
18,5
-4,2
Придніпровський
6495,5
13,1
-4,3
Дніпропетровська
3502,9
28,7
-12,1
7,0
-2,7
33,5
2,2
Запорізька
1892,6
12,7
-4,5
4,5
-1,0
17,9
0,0
Кіровоградська
1100,0
8,5
-2,2
1,6
-0,6
16,9
-4,1
Південний
7203,7
23,5
-1,1
АР Крим
2005,1
39,5
-5,0
9,5
0,0
22,4
-0,2
Севастополь
378,4
4,8
-3,0
2,4
0,0
7,1
1,9
Миколаївська
1240,4
10,6
-3,8
3,1
-0,7
16,6
-0,9
Одеська
2430,0
9,4
-8,9
5,7
0,2
19,3
-1,3
Херсонська
1149,8
10,4
-3,6
2,8
-0,6
16,0
-3,2
* Укладено за : 1. Статистичний щорічник України за 1995 рік. – К.: Техніка,
1996. – С.57.
2. Україна у цифрах у 2003 році: Корот. стат. довід. Держкомстат України. – К.:
Консультант, 2004. – С. 20, 203.
У 2003 р. природне скорочення населення зафіксоване у всіх регіона