РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У довідниковій літературі поняття «концепція» (від лат. conceptio – сприйняття)
визначається як: 1) система доказів певного положення; 2) система поглядів на
те чи інше явище; 3) ідейний задум твору, наукової праці [73, с. 452; 576,
с. 124-125].
У наукознавстві даний термін тлумачиться як система поглядів, що, будучи
об’єднаними ідейним задумом, визначають розуміння певного класу явищ і
процесів. У педагогіці поняття «концепція» розглядається як основоположний
задум, вихідні положення педагогічної теорії, що зумовлюють спосіб побудови
системи навчання та виховання на основі цілісного розуміння сутності цих
процесів [75, с. 216].
Здійснимо теоретичне обґрунтування концептуальних основ формування готовності
майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності, розуміючи під ними
систему вихідних положень процесу становлення студентів педагогічних вищих
навчальних закладів як суб’єктів освітніх інноваційних перетворень у ЗНЗ.
2.1. Методологічні засади формування готовності майбутніх учителів до
інноваційної професійної діяльності
Термін «методологія» грецького походження й означає вчення про метод або теорію
методу. У сучасній науці він розуміється у широкому та вузькому контекстах.
У широкому контексті поняття «методологія» трактується як сукупність загальних,
перш за все, світоглядних принципів, а також як учення про методи пізнання, яке
обґрунтовує вихідні принципи й способи їхнього конкретного використання в
пізнавальній і практичній діяльності. У вузькому розумінні – як учення про
методи наукового дослідження [415].
У структурі методологічного знання сучасні вчені (Е. Юдін та ін.) виокремлюють
чотири рівні: філософський, загальнонауковий, конкретнонауковий і технологічний
[690].
Зміст першого, філософського, рівня складають основні категорії діалектики,
закони діалектичного матеріалізму й загальні принципи пізнання.
Системоутворювальними для нашого дослідження виявилися такі категорії
діалектики, як сутність і явище, загальне, особливе та одиничне.
Сутність процесу формування готовності майбутніх учителів до інноваційної
професійної діяльності розуміється нами як стійка сукупність усіх необхідних
компонентів, зв’язків, залежностей, відношень, властивих цьому процесу як
педагогічному феномену. При її розкритті ми враховували тезу про
багатопорядковий характер сутності – поступовий перехід від конкретних явищ до
сутності першого, потім другого тощо порядків і навпаки. На основі виявлених
закономірностей процесу формування готовності майбутніх учителів до
інноваційної професійної діяльності нами було сформульовано систему принципів
інноваційного навчання студентів, визначено умови його ефективності та
розроблено відповідну технологію. У процесі її експериментальної перевірки
завдяки узагальненню отриманих емпіричних даних відбулося уточнення основних
положень концепції дослідження, його теоретичних засад і модельних уявлень.
Одним із вихідних положень нашого дослідження була теза про те, що підготовка
майбутнього вчителя до інноваційної професійної діяльності має здійснюватися на
основі органічної єдності загального, особливого та одиничного. Як загальне –
вона є складовою загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів; як
особливе – має свою специфіку, зумовлену закономірностями інноваційного
навчання, як одиничне – відображає залежність інноваційного навчання від
особистісних якостей студентів педагогічних ВНЗ.
Як методологічні засади нашого дослідження ми розглядали закони діалектичного
матеріалізму – закон єдності та боротьби протилежностей, закон переходу
кількості у якість і закон заперечення заперечення.
Згідно із законом єдності та боротьби протилежностей нами було виявлено
зовнішні й внутрішні суперечності, характерні для проблеми формування
готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності,
розроблено, обґрунтовано й експериментально апробовано комплекс заходів,
спрямованих на їх подолання. Це дозволило отримати позитивні результати в
процесі розв’язання досліджуваної проблеми.
Відповідно до закону переходу кількості у якість готовність учителя до
інноваційної педагогічної діяльності розглядається нами як інтегративне
особистісне утворення, що є діалектичною єдністю функціональних і особистісних
компонентів і може виявлятися на п’ятьох рівнях залежно від кількісних
характеристик окремих складників: допрофесійному, початковому, середньому,
конструктивному і системному (див. підпункт 4.4 четвертого розділу).
Згідно із законом заперечення заперечення, у якому розкривається діалектична
сутність розвитку, що трактується як процес, спрямований не тільки на
ліквідацію старого, віджитого, але й на збереження та подальше вдосконалення
того прогресивного, що було досягнуто на попередніх ступенях, нами під час
розробки технології формування готовності майбутніх учителів до інноваційної
професійної діяльності враховувався позитивний досвід, накопичений у галузі
професійно-педагогічної підготовки вчителів високорозвинених країн і України у
ХVІІІ – ХХ ст.
Відповідно до вихідних положень теорії пізнання – принципів єдності теорії та
практики, конкретно-історичного підходу до досліджуваної проблеми, єдності
історичного та логічного, об’єктивності, всебічності, комплексного підходу тощо
нами було передбачено всебічне, комплексне теоретичне та експериментальне
вивчення предмета дослідження в його історичному та логічному розвитку.
До другого рівня методологічних знань – рівня загальнонаукової методології –
належат
- Київ+380960830922