РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО - МЕТОДИЧНА БАЗА ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ СИСТЕМИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
2.1. Методологія побудови системи антикризового управління підприємств промисловості
Кризова ситуація, в котру попадають промислові підприємства, завжди потребує кооперативних зусиль для її подолання, пошуку шляхів виходу із кризи або, в крайній мірі, її послаблення. Світовий досвід показує, що антикризовий процес в умовах ринкової економіки - це процес керований, під яким розуміють цілеспрямовану протидію системи по відношенню до виникаючого або назріваючого в ній дисбалансу.
В даному випадку мається на увазі не тільки процесуальні аспекти розпочатих антикризових дій на підприємствах, але також їх ресурсне і організаційне забезпечення (наявність службовців для розробки антикризових програм, організаційна структура антикризового управління), спеціально створений механізм антикризового управління.
Важливе питання - ідентифікація об'єкта антикризового управління. Згідно прийнятих законодавчих актів в Україні, область антикризового управління офіційно визначена сферою життєдіяльності підприємства-боржника. Адже саме на таке підприємство поширюється вся сукупність процедур, передбачених законом, як санаційних, так і ліквідаційних [62].
Це нам дає підстави стверджувати, що в сучасній антикризовій політиці держави акцент в значній мірі зміщений в сторону фінансово-правового регулювання антикризового процесу для умов, коли підприємство вже знаходиться в розбалансованому стані і нездатне продовжити фінансове забезпечення виробничого процесу. Але дослідження господарської діяльності підприємств промисловості показало, що життєздатність економічних суб'єктів, котрим безпосередньо не загрожує ліквідація по причині банкрутства, в кінцевому рахунку залежить від рівня і масштабів здійснюваної ними профілактичної антикризової роботи, вміння фіксувати увагу на так званих "слабких сигналах" про майбутні, можливо кризові зміни і знаходити той чи інший вихід із кризової ситуації.
Виходячи із цього, в подальшому дослідженні увага концентрується на внутрішніх проблемах антикризового процесу на промислових підприємствах, вирішення яких при певній підтримці іззовні можливо власними силами. Головна задача тут полягає в тому, щоб підприємства адаптувались до нових умов господарювання, знайшли такі методи, форми і засоби прийняття рішень, котрі б максимально орієнтували на шлях виживання в кризовому середовищі. Це означає, що мова йде не стільки про виявлення умов для мінімально допустимої рівноваги на підприємстві, при порушенні якої суб'єкти господарювання перестають існувати, а про розробку стабілізуючих заходів, розрахованих на перспективу.
У зв'язку з цим необхідна розробка сучасних принципів і методів створення системи антикризового управління на підприємствах промисловості, в рамках якої і при допомозі якої можуть комплексно і цілеспрямовано вирішуватись проблеми антикризового змісту.
Різноманітність чинників та різнохарактерність резервів, явищ і процесів антикризового змісту викликають необхідність застосування для їх структуризації методології системного підходу.
Підприємство, що розглядається з цих позицій, являє собою упорядковану сукупність різних елементів, між якими існують або можуть бути встановлені зв'язки. Варто відмітити, що підприємству, як системі, властиві специфічні системні властивості (імовірність, ділимість, стійкість, динамізм, багатокритеріальність), які повинні бути враховані для забезпечення стабільності і розвитку у відповідності із встановленими цілями.
Для здійснення антикризових дій підприємство повинне провести їх визначену структуризацію шляхом розробки відповідних планів (програм, проектів), а при достатньо значних масштабах антикризової діяльності - створити спеціальні органи антикризового управління.
Слід зазначити, що цей аспект постановки антикризового процесу в Україні практично не вивчений, хоч в Росії деякі автори цьому питанню приділяють увагу.
Так, В. Богачов [57, с.137] на основі аналізу антикризової літератури, дає порівняльну характеристику традиційного і антикризового управління на підприємстві, яка дозволяє представити параметри порівняння (табл.2.1).
Неважко помітити, що в першому випадку зачіпається лише сугубо процесуальний аспект антикризового управління, а в другому - достатньо широко висвітлені принципові відмінності в постановці управління на підприємстві в різних умовах господарювання, але без виходу на будь-які організаційні побудови, без котрих взагалі неможливо уявити структуру системи в цілому.
Наш підхід до організації антикризового управління на підприємствах дає можливість більш предметно розмістити в просторі і в часі структурні елементи антикризового процесу. На підставі різностороннього вивчення даної проблеми зроблений висновок про принципову можливість досліджувати, структурувати і здійснювати антикризові процеси на підприємствах в рамках спеціально створених антикризових, що мають технологію функціонування, методичний апарат, а при необхідності спеціально підготовлений персонал.
Існування антикризової системи може знайти своє відображення в особливих інтегрованих формах співробітництва на підприємстві, що забезпечують необхідну інтеграцію різних структурних елементів в єдине ціле у відповідності з поставленою задачею.
Таблиця 2.1
Порівняльна характеристика традиційного і антикризового управління
Параметр порівнянняТрадиційне управлінняАнтикризове управління Умови діяльності підприємства- невисокий темп змін;
- передбачення ситуації;
- управлінські проблеми, що постійно повторюються;- високий темп змін;
- непередбачливість си-туації;
- нові управлінські проб-леми; Цілі діяль-ності підпри-ємства - одержання максимуму при-бутку;- цілі, пов'язані з ліквіда-ці