РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2. 1. Методи дослідження
При проведенні клінічного обстеження хворих особлива увага приділялася аналізу скарг пацієнтів: характеру больових відчуттів, їх локалізації, зв'язку з їжею. Враховувався загальний стан хворих, проводився аналіз давності проявів захворювання і зв'язку його з екзо- і ендогенними чинниками, наявність частоти загострень, результатів попереднього лікування.
Клінічний аналіз анамнезу життя хворих проводився з урахуванням перенесених захворювань, поведінкових чинників (куріння, вживання алкоголю, уточнення факту сімейно-спадкової ускладненості, побутових умов, умов праці, наявність стресових ситуацій).
Об'єм лабораторних досліджень включав загальні аналізи крові, сечі, копрограми, а також біохімічні дослідження крові.
Фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) проводилася за допомогою апарата ХР-20 фірми "Оlimpus" за стандартною методикою. Після проведення місцевої поверхневої анестезії 2% розчином лідокаїну через ротову порожнину вводили зонд ендоскопа, оцінюючи прохідність стравоходу, стан слизової оболонки, кардіального сфінктера. При подальшому просуванні зонда в шлунок оцінювали наявність і характер вмісту натщесерце, стан рельєфу складок слизової оболонки, характер перистальтичних хвиль, наявність змін слизової оболонки, стан пілоруса. У дванадцятипалій кишці оцінювали стан слизової оболонки луковиці та залуковичної ділянки. При наявності виразки оцінювали її розміри.
Нами обстежено 240 студентів, хворих на ВХДК, у віці від 17 до 30 років. Дослідження виконане в період із грудня 2001 по травень 2006 року на базі спеціалізованого гастроентерологічного відділення Харківської обласної студентської лікарні.
У роботі використана класифікаційна схема виразкової хвороби [59] і функціональної кардіопатії, запропонованої об'єднаним пленумом кардіологів України від 6-8 жовтня 1999 року і міжнародний класифікатор - МКХ-Х [97].
При встановленні діагнозу враховували дані клінічних методів дослідження, наявність Нр (гістологічним та імуноферментним методами, уреазним тестом), результати лабораторно-інструментальних обстежень, ФГДС, рентгеноскопію шлунково-кишкового тракту, інтрагастральну рН-метрію, УЗД внутрішніх органів. Ехокардіографія проводилася з кольоровим доплерівським картуванням, яка виконувалася на апараті ULTIMA PRO-30 (виробництво Україна) за стандартною методикою. Крім того з апікального чотирикамерного доступу за методом "площа-довжина" визначали площу порожнини лівого шлуночка (А) і його довжину (L). Об'єм визначали за формулою: V = (8•A2 ) / 3? • L = 0,85 • A2 /L
Подальший розрахунок гемодинамічних показників проводився за формулами: УО = КДО - КСО, ХОК = УО • ЧСС, ФВ = (КДО - КСО) / КДО
СІ = ХОК / S,
де ХОК - хвилинний об'єм крові, УО - ударний об'єм, СІ - серцевий індекс, S - площа поверхні тіла, визначувана за номограмою Дюбуа.
Загальний периферичний опір судин (ЗПОС) розраховували за формлою:
ЗПОС = АТср • 80 / ХОК, АТср = (АТсис - АТдіа) / 3 + АТдіа
Тип гемодинаміки оцінювали відповідно до загальноприйнятих рекомендацій: гіперкінетичний - СІ більше 3,5 л•хв -1 • м -2 ;
еукінетичний - СІ від 2,2 до 3,5 л • хв -1 • м -2 ; гіпокінетичний - СІ менше 2,2 л • хв -1 • м -2 .
Рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту з контрастуванням суспензією сульфату барію проводилося за наявності протипоказань до проведення ФГДС на рентгенодіагностичному комплексі EDR-750-B за стандартною методикою.
За допомогою цього методу оцінювалася прохідність стравоходу, його контури, а також тонус, розміри і контури шлунка, його перистальтична активність, стан слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки при дозованій компресії. При наявності виразкового дефекту оцінювалися його розміри.
Для оцінки шлункової секреції використовували спосіб внутрішньошлункової (інтрагастральної) рН-метрії із застосуванням спеціальних двохоливкових рН-зондів зі сурм'яно-каломелевими електродами (антральним і корпусним) на апараті ІКЖ-2 за стандартною методикою. Ми віддали перевагу саме цьому способу, оскільки інтрагастральна рН-метрия дозволяє виміряти рН безпосередньо в шлунку в природних умовах соковиділення та з безперервною реєстрацією змін рН у різних відділах шлунка під впливом різних стимулюючих та інгібуючих чинників [39, 91, 136, 339].
Окрім того, метод експрес-рН-метрії є щадливішою для хворого завдяки малому діаметру зонда і невеликою тривалістю дослідження (60 хвилин), особливо в умовах необхідності дослідження функції шлунка в процесі лікування [136, 258].
Дослідження проводили до прийому медикаментів. У разі прийому хворими лікарських засобів, таких, як антациди і холінолітики, то вони відмінялися за 12 годин до початку дослідження, Н2-блокатори - за 24 години, інгібітори протонової помпи - за 36 годин. За 12-14 годин забороняли вживати їжу. Куріння заборонялося за 3-4 години до початку дослідження. Після калібрування приладу, побудови калібрувального графіка і підготовки зонда до роботи його вводили хворому в сидячому положенні на глибину 55-60 см, орієнтуючись на стандартні мітки. Дослідження продовжувалося 60 хвилин. Показники рН для корпусу й антрума шлунка реєструвалися кожні 5 хвилин. Перші 45 хвилин досліджували рН базального періоду шлункової секреції.
Показники оцінювалися за такими параметрами:
1. У корпусі шлунка:
а) гіперацидність - рН ? 1,5;
б) нормацидність - рН = 1,5-2,0;
в) гіпоацидність - рН ? 2,0 (до 3,0);
г) глибока гіпоацидність - рН ? 3,0 (до 6,0);
д) анацидність - рН = 6,0 і більше.
2. В антрумі шлунка:
а) норма - рН = 6,0-8,0;
б) недостатня нейтралізуюча функція - рН ? 6,0.
За отриманими результатами дослідження вибудовували ацидо-гастрограми.
Психосоматичний стан пацієнтів оцінювали за допомогою експериментально-психологічного дослідження з визначенням середньооціночного бала за опитувальником депресії Бека, за шкалою р