РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Нами проведено клініко-статистичний аналіз особливостей перебігу вагітності, родів та післяродового періоду в 800 жінок , що були розроджені на базі акушерського стаціонару Ужгородської центральної міської клінічної лікарні та Ужгородського міського перинатального центру за період 2001-2006 рр. При цьому ми аналізували також наявність в кожної пацієнтки маркерів ТОRCH-інфекцій за результатами проведеного протокольного дослідження,описаного у попредньому розділі.Слід відмітити, що у 85% спостережень мало місце наявність двох збудників в організмі вагітної. Три і більше збудника зустрічалися набагато рідше - в 12,5% випадків, а інфікування одним TORCH-патогеном - в решті 2,5%.
У всіх вищевказаних 85% випадків одним із збудників був вірус цитомегалії.Поєднання його з токсоплазмою у вказаній групі зустрічалося в 41,25% спостережень (330 вагітних). У 26,25% випадків (210 жінок) цитомегаловірус діагностували в поєднанні з хламідійною інфекцією. В решті 17,5% спостережень (140 вагітних) діагностували цитомегаловірусну інфекцію разом з ВПГ1/2-інфекцією або уреа- чи мікоплазмозом. В 12,5% випадків наявності трьох і більше збудників ТОRCH-інфекцій в організмі вагітних в 10% (80 пацієнток) це було поєднання цитомегаловірусної інфекції з токсоплазмозом та хламідіозом чи ВПГ1/2 інфекцією. Як показали результати наших досліджень, інфікування одним ТОRCH-патогеном зустрічалося рідко (2,5% або 20 вагітних), і найчастіше це був вірус цитомегалії (1,375% або 11 пацієнток) або простого герпесу 1 чи 2 типу (0,75% або 6 вагітних).
Таким чином, як показує зроблений нами аналіз розповсюдженості різних ТОRCH-патогенів серед вагітних, що були розроджені на базі акушерського стаціонару Ужгородської центральної міської клінічної лікарні та Ужгородського міського перинатального центру за період 2001-2006 рр. (800 пацієнток), найбільш частим збудником є вірус цитомегалії в поєднанні з токсоплазмою, а також хламідіозом. Тому, в наших наукових дослідженнях ми вели науковий пошук, обмежившись групами вагітних, що були інфіковані ЦМВ та токсоплазмою чи ЦМВ та хламідіями.
Відповідно до поставленої мети і задач нами було обстежено 300 жінок, серед яких 200 - із поєднаними формами внутрішньоутробних інфекцій, які, в свою чергу, були поділені на дві групи:
І група - 100 жінок із поєднаними формами TORCH - інфекцій, яким призначали загальноприйняті профілактично-лікувальні заходи. Ця група була розподілена на дві підгрупи:
Іа - 50 жінок із цитомегаловірусною та токсоплазменною інфекцією;
Іб - 50 жінок із цитомегаловірусною та хламідійною інфекцією.
ІІ група - 100 пацієнток із поєднаними формами TORCH - інфекцій, яким призначали розроблену нами методику. Цю групу також поділено на дві підгрупи:
ІІа - 50 жінок із цитомегаловірусною та токсоплазменною інфекцією;
ІІб - 50 жінок із цитомегаловірусною та хламідійною інфекцією.
До контрольної групи увійшло 100 соматично здорових першородячих вагітних без поєднаного TORCH-інфікування.
До загальноприйнятих профілактично-лікувальних заходів входили вітамінні комплекси з мікроелементами, реологічно активні речовини та дезагреганти (реополіглюкін з еуфіліном, діпірідамол, пентоксіфілін), імуномодулятори (імунал, спленін). При розробці нашої методики основний акцент було зроблено на принцип індивідуального комплексного етіопатогенетичного підходу до ведення жінок з поєднаними формами TORCH - інфекцій. Основні етапи ведення даного контингенту пацієнток були наступними:
Преконцепційна підготовка.
Вона включала застосування фолієвої кислоти - для профілактики аномалій розвитку нервової системи в плоду - в дозі 0,010 г тричі на добу, вітамінного комплексу Прегнакер ("Здоров(я", Україна) - по одному драже в день протягом 12 тижнів та імуномодулятора Гропринозину("Польфа", Польща) - 1000 мг тричі на добу протягом 7 діб (всього 3 курси з інтервалом у 3 тижні). Активною речовиною гропринозину є молекулярний комплекс інозину та 1-диметиламіно- 2-пропанол - 4-ацетамінобензоату. Препарат виявляє противірусну та імуностимулюючу активність. Противірусний ефект обумовлений пригніченням реплікації РНК- та ДНК-геномних вірусів шляхом пошкодження коду генетичної інформації. Імуностимулююча дія обумовлена впливом на Т-лімфоцити (активація синтезу цитокінів) та підвищенням фагоцитарної активності макрофагів. Також гропринозин підвищує функціональну активність Т-лімфоцитів, нормалізує співвідношення між субпопуляціями Т-гелперів і Т-супресорів. Препарат малотоксичний, добре переноситься, може призначатися в комплексній терапії з іншими засобами. Обов(язковим компонентом передгравідарної підготовки була санація хронічних вогнищ інфекції. Вагітність рекомендували лише при лабораторно підтвердженій відсутності реактивації поєднаних TORCH - інфекцій.
Гестаційний період.
У терміни вагітності 10-12, 20-22 та 32-34 тижні при реплікативній формі хронічної цитомегаловірусної інфекції призначали ін(єкції імуноглобуліну людини антицитомегаловірусного (ЗАТ "Біофарма", Україна) в дозі 1,5 мл внутрішньом(язово один раз в 5 днів курсом 5 ін(єкцій. У подальшому 1 дозу вказаного препарату (1,5 мл) вводили з профілактичною метою 1 раз в 10 днів курсом 5 ін(єкцій. Діючою основою препарату є вірус-нейтралізуючі антитіла. Додатково призначали препарат Протефлазид ("Фітофарм") за схемою: перший тиждень-5 крапель тричі на день, 2-3 тижні - 10 крапель тричі в день, 4 тиждень - 8 крапель тричі на день. Препарат містить флавоноїдні глікозиди, що виділені з диких злаків. Ці речовини здатні пригнічувати вірусспецифічні ферменти ДНК-полімеразу і тімідінкіназу в інфікованих вірусом клітинах. Це призводить до порушення реплікації вірусної ДНК та запобігає розмноженню вірусів. Одночасно Протефлазид збільшує продукцію ендогенного інтерферону альфа та гамма, підвищуючи неспецифічну резистентність організму до вірусної та бактеріальної інфекції. Специфічна активність препарату посилюється шляхом дії на антиоксида
- Київ+380960830922