РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА УЧНІВСЬКОЮ МОЛОДДЮ В ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ
2.1. Особливості соціально-педагогічної роботи в громаді
Зараз в Україні соціально-педагогічна робота в громаді як один із видів професійної соціально-педагогічної діяльності перебуває в фазі свого становлення. Вивчається та узагальнюється досвід організації цієї роботи, здійснюються перші спроби її теоретико-методологічного обґрунтування.
У більшості праць вітчизняних науковців [70; 309; 489] соціально-педагогічна робота значною мірою розглянута з позиції інтерпретації зарубіжного досвіду соціальної роботи, яка включає окремі елементи педагогічної діяльності, у тому числі деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю на рівні громади. На нашу думку, зараз такий підхід до вивчення цього питання є повністю виправданим саме через його недостатню дослідженість та відсутність значимого вітчизняного досвіду роботи в громаді. Саме тому для визначення змісту та особливостей організації соціально-педагогічної роботи в громаді дуже важливо проаналізувати та узагальнити існуючі концепції та підходи щодо організації такої роботи в громадах, які визначено в роботах зарубіжних авторів [267; 278; 584; 625; 638; 640; 641]. Вивчення та узагальнення багаторічного досвіду діяльності соціальних працівників у Великобританії, США, Німеччині, Канаді та інших країнах, результати якого будуть представлені в нашому дослідженні, стане основою для обґрунтування концептуальних засад соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальних громадах України з урахуванням сучасних тенденцій суспільного розвитку.
У міжнародній практиці робота в громаді розглядається в першу чергу як невід'ємна складова професійної діяльності соціальних працівників щодо розв'язання певних проблем громади. Саме такий підхід представлено в новій дефініції соціальної роботи, яка, за визначенням Міжнародної федерації соціальних працівників, включає ті види діяльності, які традиційно вважалися властивими роботі в громаді: вирішення соціальних проблем на рівні взаємодії людини та її середовища, сприяння змінам у житті громад, допомога людям в отриманні послуг та ресурсів за місцем проживання [574, с. 67-68].
У численних роботах зарубіжних авторів саме поняття "робота в громаді" (community work) трактується одночасно як робота в територіальній громаді та як робота в мікросоціальному середовищі. Якщо в першому випадку очевидно, про яку громаду йдеться, то мікросоціальним середовищем, на думку зарубіжних фахівців, може бути сусідська спільнота, група людей, об'єднаних спільними інтересами і навіть видами діяльності. Таке сутнісно розширене визначення дефініції "соціальна робота в громаді" в теорії зарубіжної соціальної роботи дозволяє теоретикам та практичним працівникам досить широко трактувати зміст цієї роботи.
Позиції, близькі до вищевикладених, розділяють британські фахівці, підкреслюючи, що робота в громаді - це процес розвитку колективного та індивідуального досвіду, який відбувається у територіальних громадах і громадах за інтересами. При цьому головну мету такого процесу вони вбачають у роботі з членами громади, які перебувають у невигідному соціальному становищі, задля колективного з'ясування ними своїх потреб та прав, визначення та досягнення цілей окремими членами громади демократичним шляхом, поважаючи при цьому потреби та права інших [625; 627; 628; 636] .
Відомий теоретик у галузі соціальної політики та соціальної роботи М.Пейн [369] наголошує, що громада як рівень соціальної роботи є особливо привабливою з огляду на можливості поєднання формальних та неформальних видів допомоги членам громади. Виходячи з цього, соціальна робота у громаді має спрямовуватись на те, щоб посилити почуття приналежності громадян до тієї чи іншої соціальної спільноти шляхом стимулювання зв'язків і контактів між організаціями, групами й індивідами всередині конкретної територіальної громади. Окрім цього, актуальними, на його думку, є завдання надання допомоги у вирішенні проблем, які виникають у груп та окремих осіб усередині громад. М.Пейн виокремлює такі напрямки соціальної роботи в громаді: координація діяльності різних агенцій, які працюють у громаді; створення можливостей для членів громади брати активну участь у житті громади, у виробленні та реалізації тих рішень, які впливають на їх благополуччя; соціальне планування на рівні громади, яке передбачає вивчення як соціальних умов з метою їх покращення, так і потреб членів громади з метою їх задоволення; розвиток системи допомоги в громаді, орієнтованої на створення добровільних груп для надання необхідних соціальних послуг із залученням як фахівців, так і членів громади, а також організація груп самодопомоги [369, с. 58-59].
Провідний британський фахівець з великим досвідом реалізації соціальних програм та автор книг із соціальної роботи А. Твелветріз вважає, що робота в громаді - це насамперед процес допомоги в організації колективних дій членів громади з метою поліпшення їх життя [641].
Поділяючи й уточнюючи ці позиції, Г.Чейнен визначає роботу в громаді "як активізацію безоплатної, самомотивованої діяльності мешканців, що відображає або стосується сумісного життя чи умов мешканців цієї місцевості; вона також може містити в собі діяльність органів влади або інших дійових осіб, що мобілізує або включає такі дії з боку мешканців" [584, с.30].
Розглядаючи питання організації соціальної роботи в громаді, М.Майо [278] зазначає, що вона може бути скоординована на двох рівнях: базова або робота за місцем проживання (з окремими людьми, сім'ями та групами, а також самостійна діяльність окремих мешканців); робота місцевих агенцій або між агенціями (діяльність організована органами влади та/або іншими структурами).
Важливим у цьому підході є те, що автор виокремлює як складову роботи в громаді не лише індивідуальну роботу з клієнтами за місцем проживання, але й розглядає, як і Г.