РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота проводилась в клініці гастроентерології (завідувачка - д.мед.н, проф. М.Ф.Денисова), лабораторії патологічної фізіології та клінічної фармакології (завідувач - проф. А.Г. Ципкун), лабораторії патоморфології (завідувачка - проф. Т.Д. Задорожна), лабораторії імунології (завідувач - проф. В.П. Чернишов), лабораторії біохіміі (керівник групи - к.мед.н. В.К. Тищенко), відділенні функціональної діагностики (завідувачка - д.мед.н. І.С. Лук'янова) ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України".
Для вирішення поставлених задач проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 240 дітей у віці від 5 до 16 років, хворих на хронічний вірусний гепатит В та С, автоімунний гепатит та 20 здорових дітей тієї ж вікової категорії та статі, які складали контрольну групу. Розподіл обстежених хворих за віком та статтю представлено в таблиці 2.1.
Для верифікації діагнозу згідно сучасних протоколів всім хворим було проведено клінічне, лабораторне та інструментальне дослідження. Діагноз ХГ встановлювали на підставі проведеного клініко-параклінічного дослідження відповідно класифікації ХГ, прийнятої в Лос-Анджелесі в 1994 році та відповідно до Міжнародної класифікації хвороб X-го перегляду. Етіологія вірусного гепатиту та фаза інфекційного процесу визначались з допомогою імуноферментного методу та методом ампліфікації з використанням полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). ХГВ діагностували за наявністю наступних маркерів: HBsAg, HBeAg, анти-HBc Ig M, анти-HBc IgG, анти-HBe, DNA HBV. Про активну реплікацію вірусу свідчила детекція в сироватці крові HBeAg, анти-HBc Ig M та DNA HBV. Для ХГС в фазі реплікації характерним було наявність в сироватці крові RNA HCV та анти-HCV Ig M.
Таблиця 2.1 - Розподіл обстежених дітей за віком та статтю (абс., %)
Групи обстеженихВікові групи (роки)Стать4-67-1112-16ДівчаткаХлопчикиХГВ (n = 104)16 (15,4)32 (30,7)56 (53,8)30 (28,1)74 (71,9)ХГС (n = 101)15 (14,8)38 (37,6)48 (47,5)42 (41,5)59 (58,4)Автоімунний гепатит (n = 35)4 (11,5)13 (36,3)18 (51,3)31 (88,3)4 (11,5)Всього (n = 240)3583122103137Здорові (n = 120)3 (15)7 (35)10 (50)6 (30)14 (70)
У всіх хворих дітей визначали показники загальноклінічного лабораторного обстеження (загальний аналіз крові, сечі, копрограма) та біохімічного дослідження крові, які характеризують основні біохімічні синдроми ХГ. Про вираженість синдрому цитолізу свідчила активність аланін- та аспартатамінотрансферази (АлАТ, АсАТ), холестазу - активність лужної фосфатази (ЛФ), гамаглютамілтрансферази (ГГТ), рівні білірубіну та його фракції, холестерину, ?-ліпопротеїдів; печінково-клітинної недостатності - вміст альбуміну, протромбіну (ПТІ), холестерину, сечовини, креатініну, загального білірубіну та прямої його фракції; імунно-запального - рівень ? -глобулінів, тимолової проби, загального білка, сироваткових Ig G, A, M, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Дослідження сироватки крові проводили на біохімічному аналізаторі COBAS-MIRA Hoffman La Roche (Швейцарія). Дослідження сечі на автоматичному аналізаторі Uriscan (Південна Корея). Отримані результати співставляли з загальноприйнятими нормами.
Ступінь активності запального процесу оцінювали за результатами морфологічного дослідження біоптату печінки (по індексу гістологічної активності - ІГА по Knodell), або орієнтовно за рівнем амінотрансфераз (АлАТ). Мінімальна активність характеризувалась підвищенням трансаміназ до 1,5-2 норм, низька (слабко виражена) - до 3-5 норм, помірна - підвищення АЛТ та АСТ до 5- 9 норм, висока - вище 9 норм [132 ].
Для оцінки ехоструктури печінки проводили її ультразвукове дослідження на апараті Sonoline "Adara". Дослідження виконувалось вранці натщесерце в положенні хворого на спині. Обстеження проводилось в режимі реального часу (В-режим), після проведення рутинного обстеження за допомогою датчиків 3,5-5,0 МГц, для більш тонкої оцінки ехоструктурних, в тому числі фібротичних змін в печінці, використовувалися датчики високочастотного ультразвукового випромінювання (частота 7,5-10 МГц). Головними доступами були праве підребер'я та епігастральна область. Спочатку проводилося сагітальне сканування. Датчик розташовували по серединній лінії живота зразу під реберною дугою та переміщували його на 0,5-1,0 см вліво, скануючи ряд паралельних зрізів до зовнішнього краю лівої частки печінки, потім вліво. Далі проводили горизонтальне сканування з такими ж інтервалами від мечевидного відхвісття до пупка. Зміна кута вводу ультразвукового променя дозволяла оцінити структуру паренхіми та форму печінки. Для наступного аналізу тканини органу використовувалися ультразвукові зрізи паренхіми правої та лівої часток печінки, при максимальному якісному акустичному контакті датчика із шкірою пацієнта для виключення можливості появи акустичних артефактів. Проведення високочастотного ультразвукового сканування дозволяє оцінити:
1) наявність ущільнення гліссонової капсули та звивистість її контурів;
2) наявність вузлів регенерації 2 - 5 мм під капсулою та в паренхімі. яка доступна для дослідження;
3) аналіз текстури тканини печінки, що оцінюється підрахунком кількості ехопозитивних утворень у вигляді крапок, трикутників або тубулярні структури діаметром 1-2 мм/см?. Обрана ділянка паренхіми печінки для підрахунку цих структур знаходилася на глибині 2 см від капсули в правій та лівій долі. Кількість ехопозитивних структур визначалось як середня величина їх підрахунку на двох ділянках.
Для характеристики процесів обміну СТ в сироватці крові та в сечі обстежених дітей визначали рівень деяких продуктів її обміну: концентрацію різних (ВГП, ПГП, БГП) форм гідроксипроліну в сироватці крові визначали за колориметричним мікрометодом Кузнецової Т.П. [60]. Принцип методу полягає в окисленні гідроксипроліну сироватки хлораміном Т, після попередньої депротеїнізації етанолом та конденсації продуктів окислення парадиметиламінобензальдегідом, з утворенням хро