розділ 2).
За іншими параметрами склад населення області та України практично не
відрізняється. Зокрема, серед усіх жителів регіону та держави частка жінок є
більшою і становить відповідно 52,8 % та 53,8 %. Так само й за віковим складом:
досліджувана група жінок, старших 40 років, як в області, так і в Україні, в
зв’язку із постарінням населення, є значною і займає майже третину (24,87 % і
27,51 %) усіх жителів або половину (47,08 % і 51,48 %) жіночого населення.
Як видно із даних, представлених в табл. Б.1 (додаток Б), у динаміці за
десятирічний період (1995-2004 роки) питома вага жінок віком від 40 років і
старших серед населення області поступово зростала з 23,25±0,04 % у 1995 році
до 25,48±0,04 % у 2004 році (p<0,001). Серед сільського населення таких жінок
більше, ніж серед міського, але різниця поступово знижується (рис. 3.1.1).
Рис. 3.1.1. Динаміка питомої ваги жінок віком від 40 років і старших у
загальній чисельності міського та сільського населення Івано-Франківської
області за 1995-2004 роки
Якщо в 1995 році показник у сільських поселеннях складав 25,37±0,05 % проти
20,41±0,05 % в міських, то через 10 років, у 2004 році, різниця вже значно
менша - 26,37±0,05 % проти 24,32±0,06 %, що дає підстави для прогнозу не тільки
зростання, а й вирівнювання у майбутньому часток розглянутого контингенту
населення.
Крім цього, характерною особливістю Івано-Франківської області є наявність в
ній основних клімато-географічних зон – гірської, передгірської та рівнинної.
Оскільки аналогічні умови проживання в різній мірі зустрічаються у всіх
регіонах України, тому результати даного дослідження можуть бути належним чином
адаптовані в них.
У рівнинних районах Івано-Франківської області проживає переважно сільське
населення - 79,71 % проти 20,29 % міського, а частка жінок віком понад 40 років
відповідно є найбільшою – 28,38 %. Передгірські райони - переважно промислові,
а тому в них зосереджена найбільша частка міського населення – 51,00 % у
порівнянні із 49,00 % сільського. Питома вага жінок віком від 40 років і
старших серед усього населення цих районів є найнижчою і становить 23,84 %. У
гірських районах частка сільського населення досить висока (71,98 % проти 28,12
% міських жителів), як і жінок розглянутої вікової групи (24,12 %). Проте, ця
місцевість характеризується ще й особливими кліматичними умовами та
географічним розселенням, які значною мірою впливають на здоров’я населення та
організацію медичної допомоги.
3.1.2. Аналіз показників інтенсивності та структури смертності жінок у віці
понад 40 років в динаміці за 1996-2001 рр. та за місцем проживання. Рівні
інтенсивних коефіцієнтів смертності жінок віком від 40 років і старших за в
динаміці семирічний період часу (1995-2001 роки) незначно коливались у межах
22,6-24,4 ‰ (додаток Б, табл. Б.2). Враховуючи таку стабільність трендів
смертності розглянутого контингенту населення, як в цілому, так і по окремих
класах хвороб (рис. 3.1.2), а також з метою зменшення похибок та отримання
надійних закономірностей формування рівнів інтенсивних коефіцієнтів і структури
смертності, подальший аналіз здійснювався на накопичених за роки спостереження
(1995-2001 роки) даних.
В цілому, як видно із даних представлених у табл. Б.3 (див. додаток Б),
загальна смертність жінок у пери- та постменопаузі висока – в середньому
2376,11±9,85 випадків на 100 тисяч населення (або 23,8 ‰). У сільських
поселеннях цей показник достовірно вищий, ніж у міських - 2673,39±13,27
випадків на 100 тис. населення проти 1895,74±14,27 ‰оо (p<0,001). Однак, така
велика різниця в рівнях смертності обумовлюється, в першу чергу, нерівностями
вікового складу населення (як уже вказувалось, постаріння сільських жителів
торкнулося більше, ніж міських). Стандартизовані за віком показники свідчать,
що за умови однакової вікової структури в містах і селах, рівні загальної
смертності розглянутого контингенту жінок були б майже однакові - 2334,07
випадків на 100 тисяч міських і 2375,73 випадків на 100 тисяч сільських
жителів.
Рис. 3.1.2. Логарифмічні тренди показників смертності (загальної і по основних
причинах ) на 100 тисяч жінок віком від 40 років в динаміці за 1995-2001 роки
В структурі причин смертності досліджуваного контингенту населення найбільшу
частку займають хвороби системи кровообігу - 69,18 % (див. табл. Б.3).
Відповідний інтенсивний показник становить 1643,78±8,22 випадків на 100 тисяч
жителів. При цьому, результати дослідження підтвердили загальновідомий зв’язок
рівнів смертності від серцево-судинних хвороб із віком. Адже, хоча розглянуті
коефіцієнти інтенсивності в сільських поселеннях вищі, ніж у міських
(1866,57±11,14 проти 1283,74±11,78 випадків на 100000 населення, p<0,001),
проте стандартизовані за віком – майже рівнозначні: 1642,98 ‰оо і 1623,51 ‰оо
відповідно.
Пріоритетне місце у структурі смертності жінок віком понад 40 років від хвороб
даного класу займає ішемічна хвороба серця – 1373,68±7,53 випадків на 100 тисяч
населення, при також більш високих показниках серед сільських жителів у
порівнянні із міськими – 1606,71±10,35 проти 997,12±10,39 випадків на 100000
(p<0,001).
Рис. 3.1.3. Показники смертності від хвороб системи кровообігу
жінок віком понад 40 років
Проте, інші з означеного класу хвороб, як правило, частіше ставали причиною
смерті міських, ніж сільських жителів. Так, як випливає із записів у лікарських
свідоцтвах про смерть, із 100 тисяч жінок старших 40 років від судинних уражень
мозку помирає в середньому 295,28±3,51 (в містах – 304,46±5,76, в селах –
289,59±4,42, p<0,05), від гіпертонічної хвороби – 200,48±2,89 (відповідно
208,92±
- Київ+380960830922