РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОГО КОМПЛЕКСУ
2.1. Загальна характеристика спостережень
При клінічному обстеженні вивчали анамнез вагітної. Об’єктивне обстеження
включало в себе антропометричні дані, визначення стану внутрішніх органів, дані
гінекологічного й акушерського дослідження з визначенням висоти дна матки над
лобком, окружності живота, оцінки їх відповідності гестаційному віку;
встановлення положення, передлежання, позиції плода; оцінку характеру його
серцевого ритму, рухової активності, об’єму навколоплідних вод.
Параклінічні методи дослідження включали загальноклінічні аналізи крові та
сечі, дослідження крові на австралійський антиген, реакцію Вассермана. При
біохімічному аналізі крові вивчали вміст загального білка, рівень глюкози,
ліпідів. Визначали вміст білірубіну, залишкового азоту, електролітів крові (K,
Na). Вивчали показники функціонального стану печінки, перидоксинфосфатного
обміну, тимолову пробу. Проводили бактеріоскопічне дослідження піхвових
виділень.
Оцінювали перебіг пологів, здійснювали інтранатальний моніторинг серцевої
діяльності плода. Відразу після народження визначали стан дитини за шкалою
Апгар, масу тіла і зріст, доношеність і зрілість. Вивчалася динаміка маси тіла
дітей, перебіг періоду адаптації, захворюваність.
За допомогою ультразвукового дослідження здійснювалося динамічне спостереження
за внутрішньоутробним розвитком і ростом плода, локалізацією та структурою
плаценти. У ІІ – ІІІ триместрах проводили ультразвукову фотометрію: вимірювання
біпарієтальний і лобово-потиличний розміри голівки; розмір мозочку; поздовжній,
поперечній і середній діаметр грудей і живота; довжину трубчастих кісток, стоп
плода; визначали співвідношення між показниками.
Оцінювали криву швидкостей кровотоку в материнських судинах і пуповині.
Плодово-плацентарний кровотік характеризували за допомогою
систоло-діастолічного співвідношення (відношення максимальної систолічної
швидкості кровотоку до мінімальної діастолічної швидкості) у період спокою та
апное плода.
Моніторинг серцевої діяльності плода з урахуванням добових ритмів здійснювався
методом зовнішньої кардіотокографії. У динаміці проводили нестресовий тест, а
також стресовий тест із стимуляцією молочних залоз. Оцінку даних проводили за
шкалою Фишера.
Постнатальним критерієм ЗВУР вважали зниження маси тіла менше десятої центилі
для відповідного гестаційного віку.
Визначення IgM- і IgG-автоантитіл до мембранних фосфоліпідів проводили методом
імуноферментного аналізу. Підвищеним вважали рівень ІgG та ІgМ понад 30 О/мл.
Аналіз стану системи гемостазу виконували з використанням уніфікованих і
стандартних клініко-лабораторних тестів. Оцінку судинно-тромбоцитарної ланки
проводили базуючись на кількості тромбоцитів у периферичній крові.
Функціональну активність тромбоцитів оцінювали за їх здатністю до агрегації. Як
індуктор агрегації застосовували реактив динатрієвої солі АДФ ("Boehringer
Mannheim", Німеччина).
Дані коагулограм використовували для оцінки коагуляційного потенціалу крові:
згортання крові за Лі-Уайтом (І фаза згортання крові); протромбіновий індекс за
А. Квіком - зовнішній механізм прокоагулянтної ланки (II фаза); активований час
рекальцифікації - внутрішній механізм прокоагулянтної ланки (II фаза);
концентрація фібриногену за Р. Рутбергом (III фаза); етаноловий тест у
модифікації В. Г. Личової - виявлення розчинних комплексів мономерів фібрину.
Фібринолітичну ланку системи гемостазу досліджували за рівнем фібринолітичної
активності за методикою Е. Ковальського, М. Копека, С. Ніверовського.
Дослідження інгібіторів згортання крові - за рівнем антитромбіну III у плазмі
крові за методикою Ю. Л. Кацадзе і М. А.Котовщикової.
Забарвлення мазків, взятих для кольпоцитології, виконувалось за Паппенгеймом.
Вивчено 150 історій пологів жінок в строк вагітності 37-40 тижнів, їх посліди
(154, в тому числі 9 двоєн), а також історії розвитку новонароджених.
Тридцять послідів отримано від здорових жінок, які народили немовлят з оцінкою
за шкалою Апгар на першій хвилині 8-9 балі (перша, контрольна група).
Другу групу спостережень утворили 62 посліду (3 багатоплідні вагітності з
1 монохоріальним і 2 біхоріальними послідами ) від 60 жінок з гіпоксією плоду і
новонародженого. Всі діти народились живими. Шістнадцять новонароджених – в
задовільному стані з оцінкою за шкалою Апгар на першій хвилині 7 балів, 41 –
6 балів. Три багатоплідні вагітності закінчились народженням перших
новонароджених з оцінкою за шкалою Апгар на першій хвилині 7 балів, других
новонароджених в двух випадках з оцінкою 6 балів, а в одному випадку – 5 балів.
Постгіпоксічну енцефалопатію діагностовано у однієї дитини.
Екстрагенітальна патологія виявлена у 27 (45,0 %) жінок, у 39 (65 %) жінок
перебіг вагітності ускладнився пізнім гестозом. Маловоддя діагностовано в
7 (11,6 %) випадках, багатоводдя – в 4 (6,7 %) випадках. Антифосфоліпідні
антитіла діагностовано в 12 випадках у жінок з прееклампсією. Інфекції вагітних
діагностовано у 10 випадках (герметична інфекція – 7, цитомегаловірусна
інфекція – 1, гостра респіраторна вірусна інфекція – 2).
Третю групу спостережень утворили 62 посліду (6 багатоплідних вагітностей з 4
монохоріальними і 2 біхоріальними послідами ) від 60 жінок з гіпоксією і
синдромом затримки розвитку плоду. Двоє дітей народились мертвими (один випадок
з багатоплідної вагітності) після тугого обвиття пуповини з розвитком гострої
гіпоксії. Двадцять одна дитина народилися з оцінкою за шкалою Апгар на першій
хвилині 7 балів, 30 дітей – 6 балів. Шість багатоплідних вагітностей
закінчилися народженням перших дітей з оцінко
- Київ+380960830922