Ви є тут

Теоретичні та методичні основи професійної підготовки з інформаційних технологій майбутніх менеджерів-економістів.

Автор: 
Коваль Тамара Іванівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0508U000177
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА З ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ МЕНЕДЖЕРІВ ЗА РУБЕЖЕМ
У розділі проаналізовано стан професійної підготовки з інформаційних технологій
майбутніх менеджерів у країнах Європейського Союзу; особливості професійної
підготовки з інформаційних технологій майбутніх менеджерів у США; проблеми
професійної підготовки з інформаційних технологій майбутніх менеджерів у
Російській Федерації.
2.1. Професійна підготовка з інформаційних технологій майбутніх менеджерів у
країнах Європейського Союзу
За останні роки у країнах Європейського Союзу в умовах, коли економіка
базується на дрібних і середніх підприємствах, значно зросла кількість фахівців
сфери менеджменту, котрі використовують у професійній діяльності інформаційні
технології.
Питання про важливість впровадження в економіку нововведень, зокрема
інформаційних технологій, розглядалося на засіданні Ради Європи. У цьому плані
є важливою ініціатива „Електронна Європа”, започаткована Європейською Комісією
в грудні 1999 р. і підтримана Європейською Радою в Лісабоні у березні 2000 р.
Ухвалений документ – „Електронна Європа – інформаційне суспільство для всіх” –
становить частину так званої „лісабонської стратегії”, згідно якої до 2010 р.
економіка Європейського Союзу має стати найконкурентнішою і найдинамічнішою у
світі. На шляху до „Електронної Європи” були визначені такі ключові цілі:
привести цифрові технології та Інтернет до кожного громадянина, у кожну оселю,
школу, підприємство та державну установу;
подолати цифрову „неписьменність” у Європі через культуру підприємництва,
відкриту до застосування нових інформаційних технологій;
забезпечити соціальну лояльність інформаційного суспільства [129].
В умовах глобалізації суспільства і переходу до нової інформаційної економіки
Рада Європи закликали до створення програми, спрямованої на формування
інформаційних інфраструктур, розповсюдження нововведень і розширення
економічних реформ, а також на модернізацію систем соціального забезпечення та
освіти. Така програма створюється в контексті стратегічної мети на наступне
десятиліття. Згідно цієї стратегії, Європейське суспільство має стати
відкритішим для нововведень, з конкурентноспроможною і динамічною інформаційною
економікою у світі, яка б забезпечила значне економічне зростання із
збільшенням кількості нових робочих місць і соціальної згуртованості. У
повідомленні Єврокомісії наведені результати діяльності країн Європейського
Союзу у сфері нововведень, де наголошується на нестачу студентів і випускників,
які мають відповідний рівень знань. Нововведення і сучасна індустрія вимагають,
щоб системи освіти і підвищення кваліфікації у країнах Європейського Союзу
могли надати студентам потрібні знання і навички [482]. Але незважаючи на це
„європейський ринок у галузі інформаційних технологій і електронної комерції
становить лише третину відповідного ринку США. Ситуація погіршується завдяки
надто високим тарифам на комунікації в Європі, а також зростаючим дефіцитом
підготовлених фахівців (на 2002 р. їх дефіцит становив 800 тис.) [149]”.
Експертні оцінки свідчать, що країни Євросоюзу стали витрачати на систему
освіти все більше коштів. Наприклад, розвиток системи освіти у Франції є
головним пріоритетом. На потреби освіти щорічно витрачається близько 21%
державного бюджету – це більше, ніж на оборону і армію [275, с. 141]. У
Фінляндії на освіту припадає 12,5% всіх суспільних витрат: дві третини бере на
себе держава, а одну третину – муніципалітет. До цього ще потрібно додати
кошти, отримані від Академії наук, державних і приватних фондів, фірм, а також
структурних фондів Євросоюзу [114, с. 82].
Значна увага в європейських країнах у галузі освіти приділяється її
інформаційному складнику. Започаткований у Європі Міжнародний проект
„Європейські комп’ютерні права”, що був ініційований у 1984 р. у Фінляндії,
нині успішно функціонує в понад 166 країнах світу і спрямований на створення
міжнародної системи автоматизованої сертифікації користувачів персональних
комп’ютерів. Сертифікат ECDL (European Computer Driving License) – Європейські
комп’ютерні права – є загальноприйнятим у Європі стандартом, який підтверджує,
що його власник знайомий з базовими концепціями інформаційних технологій, вміє
користуватися персональним комп’ютером і основними додатками операційної
оболонки. Фонд ECDL – некомерційна міжнародна організація, яка має за мету
розширити використання інформаційних технологій у всіх сферах людської
діяльності, підвищити рівень комп’ютерної грамотності. Той факт, що сьогодні
понад 3 мільйони людей пройшли тестування, робить сертифікацію ECDL де-факто
глобальним стандартом комп’ютерної грамотності. У сертифікацію ECDL входить сім
модулів, які можуть бути пройденими в будь-якій послідовності і в будь-якому
центрі тестування у світі, а саме: 1) „Базові концепції інформаційних
технологій”; 2) „Використання комп’ютера і робота з файлами”; 3) „Текстові
редактори”; 4) „Електронні таблиці”; 5) „Бази даних”; 6) „Презентації”; 7)
„Інтернет і електронна пошта” [112].
Одним з видів наукової і фінансової підтримки вищої освіти в країнах
Європейського Союзу є участь вищих навчальних закладів у міжнародних програмах
і проектах. Поширеною є Tempus – програма співробітництва Євросоюзу і
країн-партнерів у сфері вищої освіти. Керівництво здійснюється Європейським
Комітетом і Радою з освіти та культури (м. Брюссель, Бельгія), технічна
підтримка забезпечується Європейським освітнім фондом (м. Турін, Італія).
Програма заохочує освітні інститути країн Європейського Союзу і партнерів, які
об’єднуються в консорціуми дл