РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Аналізуючи різні підходи до визначення поняття ІК особистості, що були здіснені
науковцями України, Росії та інших країн, а також специфіку професійної
діяльності вчителя початкових класів, ми виробили власний підхід до трактування
ІК, який представлено в розділі 2.
2.1. Характеристика основних дефініцій дослідження
Очевидно, що поняття ІК генерується двома фундаментальними поняттями: культура
та інформація, відтворюючи їх взаємозв’язок і взаємовплив (рис.2.1.). Для
визначення такого складного і багатокомпонентного поняття, як інформаційна
культура, з’ясуємо суть поняття інформація. Філософсько-соціальна категорія
„інформація” в епоху розвитку інформаційного суспільства визнана науковцями
[98; 296] центральною в багатьох сферах соціального буття, вважається одним із
найважливіших чинників системи суспільних відносин.
Рис.2.1. Генерування поняття інформаційної культури
В Українському педагогічному словникові [121, с.150] поняття інформація
трактується як „нові відомості про навколишній світ, одержувані в результаті
взаємодії з ним....У педагогіці і психології – зміст будь-якого повідомлення,
дані про щось, які розглядаються в аспекті передачі їх у часі й просторі”. У
статті Закону України „Про інформацію” зазначено, що інформація – це
документовані або прилюдно оголошені відомості про події та явища, що
відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі
[181].
Етапи розвитку ІК, як специфічної частини загальної культури людства, науковці
співвідносять з етапами розвитку інформаційних засобів передавання людського
досвіду, тому що ІК розвивається в міру розвитку нових підходів у роботі з
інформацією [528; 541; 544; 545]. В міру розвитку інформаційних засобів
передавання людського досвіду відбувається розвиток ІК й ускладнення її
компонентного складу. Виходячи з цього, у розвитку інформаційної культури можна
виокремити такі етапи:
1. Примітивна ІК первіснообщинного ладу, яку характеризує наявність лише
фрагментів гуманітарного компонента.
2. Елементарна ІК, що виникла з винаходом друкарства, характеризується
розширенням компонентного складу.
3. Базова ІК ХІХ століття. Відбувається подальший розвиток гуманітарної і
технічної складової ІК в міру удосконалення технічних засобів передавання і
збереження інформації.
4. Комп’ютерна ІК ХХ століття. Подальша історія розвитку нових могутніх носіїв
і засобів передавання інформації пов’язана з винаходом ЕОМ. Суспільство
одержало самий могутній і досконалий за свою історію засіб обробки інформації.
5. Інформаційна культура ХХI століття. В умовах, коли інформація стає
стратегічним ресурсом, кожна людина для успішної самореалізації в ІС повинна
мати достатній рівень ІК.
В історії розвитку цивілізацій відбулося кілька інформаційних революцій. Перша
революція пов’язана з винаходом писемності. З’явилася можливість поширення
знань і збереження їх для передавання наступним поколінням. Друга революція
(середина XVI ст.) викликана винаходом друкарства, що радикальним чином змінило
суспільну культуру. Третя революція (кінець XIX ст.) зумовлена винаходом
електрики. З’явилися телеграф, телефон, радіо, що дозволяють оперативно
передавати інформацію. Четверта революція (70-і роки XX ст.) пов’язана з
винаходом ПК.
Створення ПК було визначено обсягами інформації, що наростали, з якими складно
справитися за допомогою традиційних технологій: паперу та ручки. Ця
суперечність стала негативно позначатися на темпах росту НТП. Виникло поняття
інформаційний вибух, що вказує на бурхливий ріст потоків і обсягів інформації.
Як засіб для збереження, обробки і передавання інформації науково-технічний
прогрес запропонував суспільству комп’ютер.
Технічний прогрес у галузі інформаційних технологій породив, у свою чергу,
низку криз, подолати які можна завдяки високому рівню культури поведінки у
сфері інформаційних відносин і культури інформаційних потреб. Ці дві складові
визначають суть ІК суспільства.
Сучасна ІК увібрала в себе всі свої попередні форми і з’єднала їх у єдиний
засіб. Як особливий аспект соціального життя вона виступає як предмет, засіб і
результат соціальної активності, відображає характер і рівень практичної
діяльності людей. Це результат діяльності суб’єкта і процес створення,
збереження, розповсюдження і споживання об’єктів культури. Це рівень
довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин
та діяльності [98, с.43] .
ІК суспільства передбачає певний рівень організації інформаційних процесів,
ступінь задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, ефективність
процесу створення, збирання, зберігання, переробки та передавання інформації.
Як справедливо зазначає О.В.Зінько, ”культура інформаційної епохи потребує
інших форм комунікації, іншої логіки обробки інформації, іншої логіки побудови
текстового простору” [191, с.168], тобто іншого рівня ІК суспільства.
Українські науковці ІК суспільства розглядають як складову частину загальної
культури, орієнтовану на інформаційне забезпечення людської діяльності. ІК, на
їхню думку, ”відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів,
ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і
використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його
моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною” [369,
с.237] .
ІК суспільства розуміють також як „досягнутий рівень організації інформаційних
процесів, ступінь задоволення потреб людей в інф