РОЗДІЛ 2
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
2.1. Структурно-функціональна модель процесу соціалізації студентської молоді у виховному процесі вищого навчального закладу
Для обґрунтування й розкриття змісту моделі процесу соціалізації студентської молоді у виховному процесі вищого навчального закладу нам потрібно, по-перше, визначитися із загальними теоретико-методологічними засадами моделювання процесу соціалізації; по-друге, з'ясувати зміст понять "модель" та "моделювання"; по-третє, обрати загальнонаукові й педагогічні принципи побудови моделі, визначити алгоритм цього процесу й тільки потім приступити до розробки моделі з урахуванням залежностей між особливостями об'єкта дослідження та параметрами й критеріями оцінки отриманих результатів.
Під час реалізації поставлених завдань слід пам'ятати, що для побудови оригінальної структурно-функціональної моделі процесу соціалізації студентства в "закритому" виховному процесі ВНЗ велике значення мають процеси, які відбуваються у відкритому соціумі й тією чи іншою мірою впливають і на структуру й зміст самої моделі, і на відношення між її окремими елементами.
Вирішення першого завдання - визначення теоретико-методологічних засад моделювання процесу соціалізації студентської молоді у виховному процесі - ми в основному представили в першому розділі дисертації, тому зараз ми сконцентруємось на аналізі самого поняття моделі й описі процесу моделювання в соціальній педагогіці. Викладені раніше концептуальні положення сталі своєрідною "призмою", через яку відбувався відбір основних компонентів, що відображають сутність процесу соціалізації студентської молоді у виховному процесі вищого навчального закладу.
У цьому параграфі ми спеціально максимально зближуємо об'єкт і предмет моделювання виховного процесу. Це пов'язано з тим, що на сучасному етапі моделювання виховних процесів у різних освітніх системах, у тому числі й у вищій школі, більш доцільно відтворювати не окремі сторони й фрагменти, а їхню цілісну єдність.
Слід зазначити, що розроблена нами модель соціалізації студентства базується на загальному фундаменті теорій, розроблених у різний час представниками суміжних наукових дисциплін. Така позиція є, на нашу думку, виправданою, оскільки дозволяє використовувати теоретичні положення, що витримали перевірку часом. Зрозуміло, що всі вони потребують адаптації до суттєвих характеристик виховної діяльності в умовах вищого навчального закладу.
У побудові моделі ми виходили з того, що теоретична конструкція повинна містити всі основні компоненти, властиві будь-якій педагогічній теорії, а саме: мету процесу соціалізації студентства, його зміст, етапи, напрями, умови, механізми, критерії, передбачувані результати.
Виховний процес у сучасному ВНЗ постає, принаймні, в трьох площинах: як феномен реальної педагогічної дійсності; як теоретичне педагогічне поняття; як об'єкт численних дослідно-експериментальних дій, причому останнє понад усе потребує моделювання. У зв'язку з цим ми уточнюємо, що якщо виховний процес ми розглядаємо як об'єкт моделювання, то предметом модельних уявлень про нього можуть бути й минулий, і теперішній, і майбутній стан виховного процесу, всі його компоненти, внутрішні й зовнішні зв'язки, а також особливості його функціонування й розвитку. З урахуванням того, що минулі особливості виховного процесу є предметом дослідження історії педагогіки, а майбутні можливі шляхи розвитку досліджуються педагогічною прогностикою, то ми зосередимо наші зусилля на моделюванні цього процесу в режимі реального часу й в умовах реального соціокультурного й освітнього простору ВНЗ.
Як ми вже відзначали, зупинимося докладно на загальній характеристиці поняття "модель", визначимо його педагогічний зміст, а також доведемо можливість використання методу моделювання у вивченні соціально-педагогічних умов соціалізації студентської молоді у виховному процесі вищого навчального закладу.
В узагальненому філософському розумінні "модель - це зображення, схема, опис якогось об'єкта чи системи" [163, с. 350].
Модель застосовується в тих випадках, коли з якихось причин важко чи неможливо вивчати оригінал у природних умовах, коли необхідно полегшити процес дослідження того чи іншого об'єкта.
Модель необхідна для оптимального спрощення структурно-логічних зв'язків об'єкта, відсівання випадкових і несуттєвих елементів. У дослідженні вона виконує функції схематичного відображення явища, становить собою результат абстрактного узагальнення практичного досвіду, співвіднесення теоретичних уявлень про об'єкт та емпіричних знань про нього [122, с. 104].
У загальнотеоретичному розумінні модель становить собою конструкцію, компонентами якої є суб'єкт (людина), завдання, яке вирішує суб'єкт, об'єкт-оригінал та мова опису або спосіб матеріального відтворення моделі, - робить висновок В. Шило [172, с. 77].
Системні характеристики моделі відзначає О. Федотов, визначаючи її як створену або обрану дослідником систему, що відтворює істотні для мети пізнання характеристики (елементи, властивості, відношення, параметри тощо) об'єкта дослідження [161, с. 4]. Це зауваження для на нас є особливо цінним, оскільки автор говорить про модель, що використовуються у виховному процесі вищих навчальних закладів.
С. Архангельський зазначає, що модель є системою, яка в певних суттєвих відношеннях аналогічна предмету дослідження, подібна його системі в тих чи інших ознаках. Вона як інструмент дослідження повинна відбивати ознаки, факти, зв'язки, відношення в певній галузі знань у вигляді простої й наочної форми, зручної та доступної для аналізу й висновків [6, с. 72 - 73].
Цінне зауваження про неприпустимість змішування понять моделі й аналогу робить Р. Габдрєєв. Автор зазначає, що в трактуванні моделі потрібно застосовувати два підходи. Перший пов'язаний з виділенням специфічної властивості - аналогії моделі з оригін