РОЗДІЛ 2
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ В ЕВОЛЮЦІЙНОМУ ВИМІРІ НАУКИ
2.1. Введення репрезентації в систему гносеологічних відносин
Репрезентація в дослідження пізнання та філософію науки в системі
гносеологічних відносин не вводиться. У світоглядній рамці пізнання постає як
“спроможність людини пізнати світ, проникнути в його сутність, охопити його
своєю свідомістю” [322, с. 304]. Пізнання характеризується як безпосереднє
оволодіння людиною світом, як шлях від оволодіння світом до єднання з буттям
(М.Гайдеггер). Репрезентація стає формою відновлення духовно-чуттєвого зв’язку
людини зі світом, пов’язаного з відходом від лінгвоцентризму в тілесність та
відмовою від окулярцентризму (О.Пушонкова). Постановка питання про когнітивні
аспекти знання не передбачає введення в розгляд репрезентації, йдеться лише про
відтворення когнітивними структурами людини певних елементів знання
(В.Петрушенко).
Сьогодні зрозуміло, що “зазирнути” в об’єкт поза його репрезентацією неможливо.
Зміна в способах представлення свідчить про те, що це однак відбувається. Але
ідея безпосереднього характеру сутнісної репрезентації в методологічній
традиції веде до того, що сутність “поглинає” репрезентацію. Саме тому весь час
у розкритті пізнання йдеться саме про сутність. Розглядаючи результат
методологічної традиції, йдеться про те, що “структура наукового знання не є
наслідком структури досліджуваного об’єкта і перша зовсім не тотожна другій”
[260, c. 275-276]. Відзначається відношення ізоморфізму та конічних і знакових
моделей об’єкту, що репрезентується [260, c. 277-278].
Досліджено семантичний аспект наукової репрезентації, що постає як
лінгвістичний, виокремлений від когнітивного (психологічного), який відноситься
до “ситуації породження знання” [330, c. 120].
В когнітивній психології репрезентація є основою оперування знанням та його
елементами. В цих процесах вона пов’язана з представленням і конструкцією. Але
представлення повернене до дії людини (Дж. Мандлер) [435].
У межах когнітивного підходу когнітивної науки репрезентація розглядається як
“когнітивна схема – результат побудови людиною (суспільством) моделей
реальності, в яких фіксуються найбільш важливі з точки зору його пристосування
до середовища факти, зв’язки та закономірності останньої” [29, c. 90]. Вона
відзначається “не стільки “об’єктивною” реальністю, скільки “реальністю – для –
суб’єкта”, тобто системою суб’єктивних уявлень людини про реальність” [29, c.
97] “у свідомості того, хто слухає певну частину його досвіду, яку ми назвемо
когнітивною репрезентацією [362, c. 91]. У когнітивізмі “концепція
репрезентації нічого не має спільного з традиційним уявленням про розум як
дзеркало природи” [462, c. 138].
Розгляд репрезентації пов’язаний із соціальним конструкціонізмом (С.Московічі,
П.Бурдьє). У постмодернізмі Р.Рорті відмова від привілейованих репрезентацій –
логічної форми (Б.Рассел) та сутності (Е.Гуссерль) – у контексті відходу від
метафори Дзеркала природи при розгляді науки пов’язана з відступом від
гносеологічних відносин.
Введення репрезентації в систему гносеологічних відносин повертає нас до
розгляду заміщення об’єкта і творення представлення (С.Радіонова) як виразу
об’єкта, який відповідно із поняттям репрезентації не є взаємооднозначною
відповідністю йому.
З системи гносеологічних відносин суб’єкт – об’єкт, суб’єкт – знання, знання –
об’єкт активно розробляється – в зв’язку з проблемою істини відношення знання –
об’єкт. Проте введення в розгляд усвідомлення суб’єктом істини (С.Кримський),
як і гайдеггерове розуміння істини, пов’язане з констеляцією людини і буття,
вказує на необхідність дослідження всієї системи гносеологічних відносин.
Введення репрезентації в систему гносеологічних відносин дозволяє, зберігаючи
погляд на науку як систему об’єктивного знання, показати, що між суб’єктом та
об’єктом є не тільки засоби та операції діяльності (суб’єктна та об’єктна
підструктура діяльності) [113, c. 74], а й еволюція репрезентації в системі
когнітивних практик і що ця еволюція суттєва для розуміння теоретичного. На
місце репрезентативістського підходу в розгляді когнітивних функцій людини і
тварин – функцій пізнання, що здійснюються за принципом символічного
представлення-репрезентацій, розглянутого на основі когнітивного акту, який
розглядається за законами семантики смислового співвідношення однієї системи
символів до іншої [192, c. 31] вводиться розгляд репрезентації як виразу
трансформації способу представлення об’єкта у знанні когнітивними структурами
людини.
Основною методологією когнітивних наук є інформаційний підхід (О.Баксанський,
О.Кучер, О.Князева). Разом з тим у когнітивній науці відмічається необхідність
розробки спеціальних методів ad hoc [310, c. 26] серед методів розглядається
інтроспекція [310, c. 30] та метафоричний аналіз [310, c. 31]. Введення
репрезентації в систему гносеологічних відносин спирається на поєднання
гносеологічних та інших філософських методів, зокрема діалектичного методу
тощо, з ідеями та підходами когнітивних наук, які вказують на значення переходу
від структур представлення та операцій до когнітивного в людині (когнітивних
процесів, когнітивної активності тощо).
Нове в застосуванні цих ідей полягає в тому, що вперше знання, виражене в мові,
та його структури представлення та операції розглядаються не як такі, що
характеризують когнітивне людини, а як такі, що характеризують ідеалізовані
предметності наукового знання. Співвіднесення цих структур із когнітивними
здатностями характеризує науку в її культурному вимірі.
Введення репрезентації дозволяє повернути відношення теоретичного до дійсності,
втрачене в розгляді на
- Київ+380960830922