РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЄНТІВ, ВКЛЮЧЕНИХ У ДОСЛІДЖЕННЯ. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ І
ЛІКУВАННЯ
2.1. Характеристика обстежених пацієнтів
Загалом у даній роботі були проаналізовані результати обстеження 3287 пацієнтів
як з есенціальною АГ різного ступеня за класифікацією ВООЗ, так із
ренопаренхимною АГ на фоні хронічного пієлонефриту. Найбільша кількість
пацієнтів була включена в аналіз оцінки перебігу АГ та ефективності лікування в
спеціалізованому відділенні (відділ симптоматичних артеріальних гіпертензій ННЦ
«Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска») – 524 пацієнти. У 490
пацієнтів з есенціальною АГ різного ступеня проводилося визначення факторів, що
пов’язані із виникненням, прогресуванням та регресом ураження органів-мішеней
(серця, нирок, мозку, судин) на основі аналізу даних
інструментально-лабораторних обстежень при короткостроковому та довгостроковому
проспективному спостереженні. Для оцінки впливу 2-3 місячної АГТ на стан
органів-мішеней у дослідження включено 757 пацієнти з м’якою та помірною АГ,
які приймали участь у багатоцентрових дослідженнях: 210 хворих, яким призначали
еналаприл малеат (ЕМ) («Едніт» фірми «Гедеон Ріхтер», Угорщина); 120 пацієнтів,
яким призначався фелодипін («Фелодип» фірми «IVEX», Чехія); 132 хворих, що
приймали метопролол тартрат тривалої дії («Егілок-ретард» фірми «Егіс»,
Угорщина), 235 пацієнтів, яким призначалися нефіксована комбінація ЕМ та
індапаміду (різні форми препарату «ЕНКЗИКС» фірми «Hemofarm», Сербія, n=161) у
порівнянні із стандартною АГТ (n=74), яка не включала інгібітори АПФ, 60
пацієнтів, яким призначався або раміприл («Хартіл» фірми «EGIS», Угорщина)
(n=40) або стандартна АГТ (n=20). Дані багатоцентрового дослідження з оцінки
ефективності ЕМ використано для визначення взаємозв’язку між рівнем офісного
АТ, даними ДМАТ, АТ при проведенні ВЕМ та значення кожного з цих методів
контролю АТ для оцінки ефективності та адекватності АГТ. Для виявлення пацієнт-
та лікар-залежних факторів, що впливають на контроль АТ проаналізовано дані
анкетування хворих через 5 років після виписки із спеціалізованого стаціонару
(n=247) та диспансеризації 1260 пацієнтів з АГ різної стадії та ступеня, яка
проводилася серед організованого контингенту мешканців сіл Черкаської області
та міста Черкаси та представляла собою активний виклик пацієнтів (чотири візити
впродовж року) до лікаря загальної практики, який вимірював АТ та мав змогу
проводити корекцію АГТ на свій розсуд. Окрім того, проведено анонімне
анкетування 66 лікарів Черкаської області, що займаються лікуванням пацієнтів з
АГ. Особливості ураження органів мішеней при наявності ренопаренхимної АГ та
зміни їх стану на фоні 3-річної АГТ було вивчено у 51 пацієнта. У 205 пацієнтів
з м’якою та помірною АГ та ознаками МС, згідно критеріям АТР ІІІ, проводилося
вивчення виразності метаболічних порушень (дисліпідемія, ІР) та їх зміну на
фоні АГТ.
Характеристика хворих, що проходили лікування у відділі симптоматичних
артеріальних гіпертензії ННЦ «Інститут кардіології імені академіка
М.Д.Стражеска» АМН України впродовж 1997-1999 років, представлена у табл. 2.1.
Не включалися хворі із вторинною АГ, причиною якої була ендокринна патологія
(альдостеронізм, феохромацитома, тиреотоксикоз, мікседема та ін.) та без
стійкого підвищення АТ (транзиторна АГ, нейроциркуляторна дистонія). Середній
термін спостереження склав 57,7 ± ±4,6 місяців. Середня тривалість АГ на момент
поступлення становила - 9,94 ± ±0,66 роки. АТ при поступленні у відділення
склав 177,8 ± 1,5/104,7 ± 0,8 мм рт.ст. Жінки складали незначну більшість 274
чол. (52,3%). У 412 (78,6%) хворих була есенціальна гіпертензія, у 112 (21,6%)
– ренопаренхимна (на фоні хронічного пієлонефриту). Майже 30,9 % хворих до
госпіталізації перенесли такі ССУ як ІМ, інсульт або мали ознаки СН. Середній
строк перебування хворих в стаціонарі склав – 14,0 ± 5,3 дні.
Усім хворим була розіслана поштою анкета, на яку дали письмову відповідь 278
(53,1%) чоловік. При цьому, у 31 випадку це було зроблено родичами померлих
пацієнтів із зазначенням дати та причини смерті і лише частковою відповіддю на
інші запитання. Тому в аналіз перебігу АГ у обстежених пацієнтів було включено
тільки 247 анкети.
Таблиця 2. 1
Клініко-демографічна характеристика хворих, включених в аналіз ефективності
лікування пацієнтів у спеціалізованому відділенні
Показники
Величина показника
Вік, роки
53,4 ± 0,73
Жінки, n (%)/Чоловіки, n (%)
274 (52,3 )/250 (47,7)
Тривалість існування АГ, роки
9,94 ± 0,66
Есенціальна гіпертензія, n (%)
412 (78,6)
Ренопаренхимна АГ, n (%)
112 (21,6)
Наявність ЦД в анамнезі, n (%)
48 (9,2)
Наявність ІМ в анамнезі, n (%)
59 (11,3)
Наявність ішемічної хвороби серця, n (%)
184 (35,1)
Наявність ознак серцевої недостатності, n (%)
100 (19,1)
Наявність пароксизмальної або хронічної фібриляції передсердь, n (%)
48 (9,2)
Наявність порушення мозкового кровообігу в анамнезі, n (%)
54 (10,3)
Рівень САТ при поступленні, мм рт.ст.
177,8 ± 1,5
Рівень ДАТ при поступленні, мм рт.ст.
104,7 ± 0,8
ЧСС, уд. за хв.
77,1 ± 0,3
Індекс маси тіла, кг/м2
29,8±3,4
Більшість пацієнтів поступали до відділення для корекції попередньо призначеної
не ефективної терапії або для виключення вторинних форм АГ. Структура пацієнтів
за рівнем АТ представлена на рис. 2.1. Як видно з рис. 2.1, 274 (52, 2 %)
хворих мали важку АГ (АТ > 180 та 110 мм рт.ст.), 136 (26 %) - помірний ступінь
підвищення АТ (160-179 та 100-109 мм рт.ст.) і тільки 114 (21,8% ) м’яку АГ (АТ
– 140-159 та 90-99 мм рт.ст.).
Рис. 2.1. Розподіл пацієнтів за ступенем артеріальної гіпертензії
Розподіл пацієнтів в залежності від ризику виникнення ССУ представлено у табл.
- Київ+380960830922