РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ СИСТЕМИ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ Й ОЦІНКА
МОЖЛИВОСТЕЙ ЩОДО ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
2.1. Моніторинг соціально-економічного розвитку підприємств роздрібної торгівлі
системи споживчої кооперації України
Нинішні історичні перетворення, пов’язані зі становленням державності України,
безпосередньо відбиваються на динаміці процесів, які відбуваються сьогодні у
споживчій кооперації. Останнім часом відмічається зростання інтересу до проблем
управління нею, що підтверджується появою значної кількості наукової,
методичної, навчальної літератури, де висвітлюється теорія і практика
управління в споживчій кооперації України як в цілому по системі, так і в
окремих її об'єктах.
Проблеми кооперації в своїх роботах висвітлювали ще соціалісти-утопісти
Р. Оуен, С. Сімон та Ш. Фур'є, які не лише теоретично обґрунтували кооперацію
як форму суспільного розвитку, але здійснили й перші експерименти на практиці.
Проблеми кооперації були також розкриті в працях Є. Бернштейна, Ш. Жида,
Ж. Жореса, В. Леніна, К. Маркса, О. Чаянова та ін. В Україні кооперативна думка
представлена у працях С. Бородаєвського, М. Левитського, Б. Мартося та ін. А
історичним процесом першорядної ваги та високим типом суспільної організації,
який ми тільки можемо собі уявити, визначав кооперацію економіст світової
слави, класик управлінської кооперативної думки М. Туган-Барановський [141].
Нині проблеми управління в споживчій кооперації України знаходяться в центрі
уваги багатьох учених-теоретиків і практиків кооперативного руху: М. Алімана,
В. Апопія, С. Бабенка, І. Вахітова, Ю. Гавриленка, С. Гелея, В. Жигалова,
А. Крашеніннікова, І. Лукінова, І. Маркіної, В. Семчика, О. Фрідмана, Ф. Хміля
та ін.
Зазначені науковці у своїх розробках висвітлювали загальні питання управління в
системі споживчої кооперації України, але проблеми управління ефективністю
діяльності її підприємств, розробки й удосконалення його
організаційно-економічного механізму не досліджувалися.
Відповідно до Закону України „Про споживчу кооперацію”, вона є добровільним
об’єднанням громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою
поліпшення свого економічного та соціального становища. Споживча кооперація
здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену
чинним законодавством України, сприяє соціальному та культурному розвитку села,
народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.
У своїй діяльності споживча кооперація керується загальним (Цивільний кодекс),
адміністративним, трудовим, господарським, податковим, екологічним, фінансовим
і іншими законодавчими актами України, які тією чи іншою мірою впливають на
роботу споживчих товариств і спілок, створених ними підприємств. Складовою
частиною кооперативного законодавства є також внутрішньо-кооперативні
нормативно-правові акти, в тому числі статути споживчих товариств і спілок,
створених ними підприємств і організацій, інші установчі документи, нормативні
рішення органів управління споживчих товариств і спілок, прийняті ними в межах
їх компетенції, встановлених їх статутами.
Споживча кооперація – це комплекс підсистем, елементів управління та їх
відносин, закономірно пов’язаних у єдине ціле, яке має якості, відсутні у його
частинах.
З метою кооперативної солідарності та взаємодопомоги всі споживчі товариства
об’єднались у територіальні союзи та на кожному рівні – район, область, країна
– створили загальну інфраструктуру системи споживчої кооперації. Тобто вона є
єдиною з усіх існуючих кооперативних форм, яка сформувалася як єдина складна
господарська структура – Укоопспілка [68, с. 3].
Підсистемами споживчої кооперації є об’єкти та суб’єкти управління. У
загальному вигляді система управління споживчою кооперацією схематично показана
на рис. 2.1.
Як було зазначено вище, діяльність об’єктів управління системи споживчої
кооперації є багатогранною і протягом 1997–2006 рр. вона була нестабільною.
Найважчими для розвитку підприємств споживчої кооперації стали 2000–2002 рр.
Про це свідчить динаміка основних показників діяльності системи за даний період
(табл. А.1–А.2 додатка А) та матеріали ХVІІ–ХІХ з’їздів споживчої кооперації
України.
Рис. 2.1. Система управління споживчою кооперацією України [69, с. 80]
У цей час спостерігалося значне скорочення обсягів діяльності в усіх напрямах.
Так, роздрібний товарооборот за ці роки порівняно з 1997 р. скоротився на
4182,59 млн. грн., що становить 67,75 % (табл. А.1 додатка А), обсяги
заготівельної діяльності зменшилися на 505,31 млн. грн., або 50,43 % (табл. А.2
додатка А), виробництво промислової продукції – на 1567,58 млн. грн., або 76,59
% (табл. А.3 додатка А). Графічно дана інформація відображена на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Динаміка обсягів діяльності галузей споживчої кооперації України
за 1997–2006 рр. (у цінах 2006 р.)
Зазначена тенденція була спричинена нестачею власних коштів для організації
виробництва та придбання товарів, створення товарних запасів і оборотних
активів. Коефіцієнти забезпеченості запасів, товарів і оборотних активів у 2002
р. становили –0,434, –4,796 та –0,116 відповідно при мінімальному нормативному
значенні 0,8, 0,5 та 0,5 (табл. А.4 додатка А).
Розвиток діяльності споживчої кооперації в період з 1997 по 2006 рр.
характеризують показники рентабельності, які підтверджують зроблені вище
висновки (табл. 2.1).
Наведені вище дані свідчать, що на сьогодні серед функціонуючих галузей
споживчої кооперації стабільно працюють лише дві – торгівля, перш за