РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА НА КОМБІКОРМОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
2.1. Тенденції розвитку комбікормових підприємств
Для комбікормових підприємств країни в цілому на сьогоднішній день характерна наявність деяких загальних тенденцій, що дозволяють представити об'єктивну картину її сучасного стану, а також сформулювати основні напрями розвитку на найближчу перспективу.
Існування єдиних для більшості комбікормових підприємств проблем багато в чому обумовлене наявністю ряду економічних причин, властивих комбікормовій галузі в цілому. Оскільки комбікормовий сектор є однією з найважливіших ланок в структурі інтеграційних формувань, створюваних у сфері АПК, особливості якого неможливо не враховувати, необхідна об'єктивна комплексна оцінка сучасного стану галузі.
Комбікормові підприємства України налічує сьогодні близько 350 крупних підприємств, здатних виробляти в рік близько 35-40 млн. тонн комбікормів. Для 200 з них виробництво комбікормів є основним видом діяльності. У складі решти підприємств комбікормове виробництво представлене у вигляді спеціалізованих цехів, разом з млинами, круп'яними, олієекстракційними цехами.
В Запорізькій області комбікормові підприємства діють в рамках регіонального АПК. Він досліджується як первинна регіональна система, що складається із галузей та підприємств внутрішньогосподарського і районного контуру виробництві комбікормів (міжгосподарські підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, інфраструктурні, транспортні, будівельні організації і, безумовно, всі окремі підприємства та господарства, розміщені на території району). Загалом наведені визначення не викликають особливих заперечень. Але потрібно висловити одне застереження. Справа в тому, що у регіональному контурі можуть знаходитися, скажімо, транспортні чи будівельні організації, які за профілем діяльності ніяким чином не зв'язані з виробництвом продовольства. Це можна сказати й про розташоване на території регіону підприємство з виготовлення комбікормової продукції виключно для своїх власних потреб. Виходячи із реальної практики регіональної агропромислової інтеграції та комплексоутворення, до АПК регіону доцільно включати лише ті підприємства, організації та служби, які зв'язані між собою з приводу виробництва сільськогосподарської продукції, її промислової переробки, транспортування, зберігання, реалізації готового продовольства.
За пропонованою типологією комбікормові підприємства за масштабами території розміщення є середньомасштабними, за характером регіональної виробничої спеціалізації - багатогалузевим комплексом з великим асортиментом кінцевої продукції. За ступенем інтеграції вони є формуваннями, в якому інтеграція здійснюється на всіх стадіях відтворення, включаючи виробництво, розподіл, реалізацію кінцевої продукції, а також виготовлення значних (або малих) обсягів засобів виробництва (посівного матеріалу, добрив, комбікормів, агропромислового обладнання, будівельних матеріалів).
У виробництві комбікормів Запорізької області земельні ресурси і виробничі основні засоби використовуються загалом на середньому рівні.
Стосуючись конкретного обласного агропромислового комплексу, доцільно зупинитися на визначальних засадах його функціонування як системи в контексті загального розвитку інтеграційних процесів. АПК Запорізької області є складним, багатофункціональним формуванням, в якому різні за економічним характером виробництва знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Тому висока ефективність діяльності комплексу можлива за умови збалансованого, гармонійного розвитку його складових ланок. Стрижнем проблеми збалансованості є досягнення тісної узгодженості у функціонуванні всіх галузевих і територіальних виробничих, допоміжних і обслуговуючих ланок, удосконалення структурних пропорцій як між окремими сферами діяльності, так і в середині кожної з них.
Територіальна структура Запорізького АПК характеризується організаційно-виробничими формуваннями, що склалися внаслідок територіального поділу праці та в результаті дії об'єктивних закономірностей комплексоутворення. Природні і економічні умови області визначили спеціалізацію сільського господарства і територіальне розміщення переробних підприємств, а відтак - їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Особливості ведення і розміщення сільськогосподарського виробництва створили умови для діяльності підприємств цілого ряду галузей харчової промисловості. Галузеві агропромислові формування, до яких входять ці підприємства та їх сировинні зони, перекривають одне одного і в своїй сукупності становлять інтегрований обласний агропромисловий комплекс.
Потрібно відзначити, що хоча комібкормова промисловість й впливає на розвиток сільського господарства як дуже важливий чинник, аграрна сфера, у свою чергу, багато в чому визначає діяльність комбікормових підприємств. Розміщення їх є раціональним у тому випадку, коли воно погоджено з територіальною спеціалізацією і концентрацією сільськогосподарського виробництва. Оптимальні розміри переробних підприємств та їх кількість цілком і повністю визначаються обсягами виробництва сільськогосподарської сировини.
У досліджуваному АПК найбільш чітко представлені дві ланки - сільське господарство і переробна промисловість. Ланка, що обслуговує ці дві основні, часто-густо у своїх функціях виходить за межі області і справляє вплив на АПК вищих таксономічних рангів - природно-економічних районів та загальнодержавного. У свою чергу обслуговуючі ланки цих таксономічних рангів розповсюджують свої функції на діяльність обласного АПК.
АПК адміністративних районів є найнижчими за таксономією ланками загальнодержавного АПК. Вони одержали назву базових складових АПК. Це пояснюється тим, що якраз у районних АПК відбуваються реальні процеси комплексоутворення, інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва, внаслідок чого формуються вузькоспеціалізовані агропромислові систем