Розділ 2
Стан та проблеми розвитку регіонального ринку м’яса
2.1. Тенденції виробництва м’яса сільськогосподарськими виробниками
Основні ринкові операції (купівлі-продажу) відбуваються у сфері обміну. Однак
матеріальною основою існування агропродовольчого ринку є виробнича діяльність
його суб’єктів. Результатом цієї діяльності є продукція, яка у процесі руху до
споживача видозмінює свою форму – від сировини до продовольчого товару. Тому
дослідження стану ринку м’яса слід розпочати з аналізу змін, що відбуваються у
сфері сільськогосподарського виробництва.
Львівська область не належить до основних м’ясних регіонів, поступаючись
виробництвом м’яса на одну особу середньому в Україні показнику. Особливо
помітним це відставання було на початку 90-х років минулого століття, коли
аграрний сектор нашої країни досяг піку свого розвитку. Тоді виробництво м’яса
в забійній вазі на одну особу у Львівській області становило 65,6 кг за
середнього в Україні 84,0 кг. За цим показником Львівська область займала 20-те
місце серед 25 областей країни, виробляючи на одну особу удвічі менше м’яса,
ніж Кіровоградська, Полтавська, Херсонська, Чернігівська.
На початку 90-х років цінові пропорції на сільськогосподарську та промислову
продукцію створювали достатній стимул для розвитку м’ясних галузей. Вони
дозволяли зміцнювати матеріально-технічну базу сільськогоспо-дарських
підприємств, формувати систему оплати праці з реальними мотиваційним важелями.
Здійснювались роботи з впровадження на агропідприємствах прогресивних
виробничих технологій, поліпшувався генофонд худоби і птиці. Закономірно, що
показники передкризових 1990-1991 років часто використовуються як база для
порівняння в дослідженні тенденцій розвитку й стану сучасного
сільськогосподарського виробництва.
З 1991 року в аграрному секторі економіки розпочалися перетворення, які повинні
були знаменувати перехід до ринкових принципів господарювання. Вони
супроводжувалися різким порушенням цінового паритету, який в сукупності з
іншими об’єктивними і суб’єктивними чинниками призвів до глибокої кризи у
вітчизняному сільському господарстві. Криза швидко поширилася на увесь
м’ясопродуктовий підкомплекс, однак рівень втрат у різних регіонах країни
виявився неоднаковим. Якщо у 2005 році порівняно з 1990 роком виробництво м’яса
в забійній вазі в Україні зменшилося у 2,7 раза, то у Львівській області – у
2,2 раза. У результаті різниця в обсягах виробництва м’яса на одну особу
помітно зменшилася: у 2005 році – 31,7 кг у забійній вазі у Львівській області
порівняно з 33,9 кг в середньому в Україні.
Темпи згортання обсягів виробництва м’яса у Львівській області порівняно з
середніми в Україні виявилися меншими завдяки діяльності особистих селянських
господарств. Має місце закономірність: у регіонах країни, де переважає сільське
населення, зменшення обсягів виробництва м’яса порівняно з 1990 роком було не
таким помітним, ніж в урбанізованих областях. Особисті селянські господарства
виявилися пристосованішими до функціонування в умовах глибокої економічної
кризи, ніж сільськогосподарські підприємства.
Однак потрібно зазначити, що тепер стабілізуюча роль особистих селянських
господарств зменшується. Зокрема, найпомітніше виробництво м’яса уподовж
2001-2005 років зростало в АР Крим, де частка сільського населення у 2005 році
становила всього 37 %, тоді як найбільше його зменшення спостерігалося у
Вінницькій області – одній з небагатьох, де переважає сільське населення. Отже,
структура формування пропозиції сировинного м’яса в останні роки змінюються.
Для Львівської області характерна порівняно висока частка у структурі
сільськогосподарських угідь природних кормових угідь – сінокосів і пасовищ.
Відносно низька якість ґрунтів у більшості районів ускладнює організацію
високопродуктивного землеробства. За таких природно-кліматичних умов основною
сільськогосподарською галуззю повинно стати скотарство. Тому в області
щільність поголів’я великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподар-ських
угідь завжди помітно переважала середній в Україні показник. Зокрема, на кінець
2005 року вона становила 31,9 гол. порівняно з 20,8 гол. у середньому в країні.
Цю особливість слід враховувати, обґрунтовуючи перспективи розвитку
м’ясопродуктового підкомплексу в регіоні.
Обсяг виробництва м’яса сільськогосподарськими виробниками можна
охарактеризувати кількома показниками: вирощуванням худоби і птиці в живій
вазі, виробництвом м’яса усіх видів у забійній вазі, реалізацією худоби і птиці
на забій у живій вазі. Останній показник охоплює і внутрішньогосподарський
забій тварин. Саме він найточніше характеризує пропозицію м’яса на ринку, тоді
як перший показник – включає і вирощування ремонтного молодняку. У балансових
розрахунках для характеристики забезпечення населення м’ясом у міжнародних
порівняннях використовується обсяг виробництва м’яса у забійній вазі.
Динаміка усіх цих показників у Львівській області свідчить про тенденцію до
збільшення обсягів виробництва сировинного м’яса (табл. 2.1). Протягом
2001-2005 років виробництво м’яса усіх видів у Львівській області в забійній
вазі збільшилося на 11,6 %, тоді як в Україні загалом – на 5,2 %. Завдяки цьому
виробництво м’яса на одну особу в області зросло впродовж досліджуваного
періоду на 14,0 %.
Рівень самозабезпечення області м’ясом у 2005 році становив 86,4 %, практично
збігаючись із загальним в Україні показником – 86,3 %. Цей показник ми
визначаємо як відношення обсягу виробництва в області м’яса у забійній вазі до
фонду його споживання. У динаміці простежується тенденція до зниження
самозаб
- Київ+380960830922