РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА МЕХАНІЗМУ САНАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Методичні засади побудови механізму санаційного управління
підприємством
Як відзначалося в розділі 1, в умовах трансформації економіки в Україні
загострилися проблеми, що вимагають нових наукових підходів для прийняття
принципових рішень і їх реалізації. Однією з таких проблем є зростання
кількості збиткових підприємств в економічному просторі нашої країни.
Відсутність досвіду управління подібними підприємствами стала додатковим
джерелом розвитку кризових явищ в економіці й обумовила необхідність
застосування нових способів, підходів і методів для їхнього оздоровлення. В цих
умовах одним з пріоритетних напрямків в управлінні українськими підприємствами
стає санаційне управління.
Аналіз літературних джерел [69, 97, 104, 105, 106, 125, 126] і практики
господарювання підприємств дозволяє зробити висновок про те, що санаційне
управління, узагальнивши різні підходи і методики антикризового і кризового
управління, поступово трансформувалося в окремий вид управління, що містить
методи й інструменти оздоровлення підприємств, а також заходи щодо
прогнозування, попередження і локалізації розвитку кризових явищ. Одним з
основних інструментів досягнення цієї мети є механізм санаційного управління
підприємством.
Відповідно до тлумачного словника, механізм – це послідовність станів,
процесів, що визначають собою будь-яку дію, явище [154]. Хоча дана дефініція
вперше була визначена для опису функціонування технічних систем, з початку 60-х
рр. XX сторіччя знайшла широке розповсюдження в практиці дослідження
економічних наук, відбиваючи логічну послідовність управлінських впливів
відносно управління підприємствами. Критичний аналіз формулювань цього поняття
дозволив зробити висновок, що основні відмінності в його розумінні полягають у
тому, який підхід – системний, ситуаційний чи процесний був покладений тим чи
іншим дослідником в основу визначення поняття механізм. Так, автор Л. І.
Абалкін в економічній енциклопедії [148, с. 421] дає визначення близького за
змістом поняття механізму господарювання як способу організації суспільного
виробництва із властивими йому формами й методами, економічними стимулами й
правовими нормами. Поняття механізму розкрито в [132, с. 105]: «Механізм
управління (господарювання) – спосіб організації виробництва із властивими йому
формами, методами й засобами, у відповідності певній історичній епосі». В
науковій праці О. І. Волкова [144, с. 304] поняття механізму управління
підприємством включає наступні компоненти: принципи управління й функціональні
завдання, що постають перед об'єктом управління; економічні і юридичні закони й
обмеження; функціональну структуру органів управління; інформацію, методи й
технічні засоби її переробки. М. І. Круглов [65, с. 113] визначає механізм
управління як сукупність умов і методів, виконання яких забезпечує його
ефективне функціонування. У якості умов, на думку автора, виступають цілі,
критерії, фактори й ресурси управління, які визначають не сутність (склад,
внутрішню організацію й функціонування) механізму управління, а зовнішні
обмеження, у рамках яких він функціонує. В науковій праці [86, c. 9] механізм
управління підприємством визначається як сукупність форм, структур, методів і
засобів управління, об'єднаних спільністю мети (доцільна сукупність), за
допомогою яких здійснюються ув'язування й узгодження суспільних, групових і
приватних інтересів, забезпечуються функціонування й розвиток підприємства як
соціально-економічної системи. У монографії О. В. Раєвнєвої [98, c. 225]
наведено визначення механізму управління розвитком підприємства, який на думку
автора є найбільш активною частиною системи управління, що забезпечує
можливість цілеспрямованого розвитку підприємства і представляє собою
сукупність засобів управління, які включають інструменти і важелі, що
відповідають орієнтирам, передбачуваним наслідкам, критеріям вибору й оцінки,
обмеженням і вимогам процесу розвитку підприємства з урахуванням певної стадії
циклу його розвитку та організаційних і економічних методів управління, що
представляють собою способи, прийоми і технології приведення в дію і
використання засобів управління. У монографії Л. О. Лігоненко [69] визначено
механізм антикризового управління як сукупність засобів та методів впливу на
об'єкт управління – кризові явища.
Для досягнення цілей даного дослідження в роботі механізм розглядається з
погляду процесного підходу. Тобто, під механізмом санаційного управління
розуміється сукупність функцій обґрунтування інформаційного простору, оцінки та
аналізу фінансового стану підприємства, а також формування і вибору санаційних
рішень, що спрямовані на локалізацію кризових явищ і оздоровлення
підприємства.
Основою розробки даного механізму є сукупність визначених принципів, що
складають його методологічну основу й обумовлюють його функції і задачі. Таким
чином, у роботі механізм санаційного управління підприємством пропонується
формувати, базуючись на наступних принципах [86, 98, 103]:
1. Принцип нових задач. Механізм санаційного управління підприємством має
забезпечувати можливість пристосування до появи нових задач, джерелами
виникнення яких є зміни в середовищі функціонування підприємства, формування
нових парадигм його розвитку, заснованих на світових процесах інтеграції і
глобалізації. Дана можливість підтримується впровадженням в практику
господарювання підприємств нових методів, способів і математичного
інструментарію діагностики, зокрема, м
- Київ+380960830922