РОЗДІЛ 2
ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ, УМОВ І ТЕНДЕНЦІЙ ЗМІНИ ОПТИМАЛЬНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА
ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ
2.1. Аналіз структури експлуатаційних витрат підприємств Південної залізниці за
2001-2005 рр
Сучасна економічна система ринкового господарства базується на автономії
господарюючих суб'єктів, механізмі ринку й конкуренції. Підприємство
залізничного транспорту, як суб'єкт ринкових відносин, для успішного здійснення
господарської діяльності мабуть, з одного боку, конкурентноздатним стосовно
аналогічних підприємств, що функціонують на ринку, з іншого боку - бути здатним
взаємодіяти з підприємствами інших галузей.
На ринку засобів виробництва підприємство здобуває необхідне устаткування,
інвентар, інші матеріальні цінності. Ринок праці забезпечує підприємство
кваліфікованою робочою силою.
Економічна самостійність підприємства в умовах ринку спричиняє підвищенню його
відповідальності у реалізації свого економічного потенціалу, що залежить не
тільки від наявних речовинних та особистих факторів виробництва, але й від
ступеня їхнього ефективного використання. Маючи певний техніко-економічний
потенціал, який можна змоделювати за допомогою кількісних й якісних показників,
підприємство використовується потенціал для одержання прибутку в діапазоні
екстремальних значень від мінімуму до максимуму. На ступінь використання цього
потенціалу вирішальний вплив має механізм ринку.
Аналіз витрат дозволяє визначити відповідність техніко-економічного потенціалу
підприємства фактичним витратам на виробництво й реалізацію, визначити межі
максимально припустимих витрат.
Підприємство залізничного транспорту може мати прибуток тільки при певному
обсязі перевезень, що у свою чергу, припускає відповідність обсягу й структури
реалізованих послуг обсягу й структурі купівельного попиту, тобто цільова
функція підприємства - одержання прибутку - не суперечить цілям суспільства й
спрямована на їх досягнення. Ця мета досягається шляхом оптимізації
використання наявних ресурсів і зниження витрат виробництва.
Саме тому підприємство залізничного транспорту, розробляючи свою стратегію на
перспективу, завжди прагне до оптимізації, тому що це є умовою для рішення
виробничих і соціальних завдань. Однак оптимізація прибутку в довгостроковій
перспективі - це поетапне досягнення певних обсягів прибутку, які в
короткостроковому періоді можуть бути визначені як необхідний розмір прибутку,
тобто достатній для рішення невідкладних виробничих і соціальних завдань,
фінансування яких повинне здійснюватися за рахунок прибутку, що залишається в
розпорядженні підприємства після сплати податків й інших обов'язкових
платежів.
Очевидно, як максимізація, так й одержання мінімально-необхідного обсягу
прибутку обумовлюється необхідністю:
- виробничого розвитку (капітальні вкладення, приріст оборотних коштів);
- задоволення економічних інтересів власників майна й фінансових коштів, які
використовуються;
- забезпечення соціального споживання й соціального розвитку колективу.
Забезпечення стійкого положення підприємства залізничного транспорту на ринку
досягається розрахунком економічних меж обсягів його діяльності по виробництву
товарів, робіт, послуг [57].
В умовах «ідеального ринку» (тобто відсутності податків й інших форм втручання
держави, наявності великої кількості продавців і покупців, рівного доступу на
ринок і до інформації всіх потенційних учасників) розподіл доходів усередині
підприємства на матеріальні витрати, оплату праці, інші витрати й прибуток,
відбувалося б без втручання держави за законами ринкової конкуренції. Воно
визначалося б ринковою вартістю окремих видів ресурсів, співвідношенням попиту,
пропозиції й цін, рішеннями власників. У реальності, таких «ідеальних ринків»
не буває, а, отже, держава тією чи іншою мірою втручається в цей процес, тобто
здійснює його регламентацію.
Весь розподіл ВВП і національного доходу в умовах адміністративно-командної
економіки жорстко регламентовано державою.
У сучасних умовах України є присутнім значно менша регламентація діяльності
підприємства. У цей час у процесі створення й розподілу вартості сукупного
суспільного продукту (ССП) і ВВП у рамках конкретного підприємства держава
регламентує:
- склад витрат, які відносяться на собівартість продукції;
- розмір деяких видів витрат, які відносяться на собівартість продукції з метою
нарахування оподатковуваного прибутку (витрати на відрядження, представництва,
рекламу, оплату відсотків за банківський кредит);
- норми відрахувань у фонди соціального призначення;
- методи застосування амортизаційних відрахувань основних коштів,
нематеріальних активів, МБП, а також строки корисного використання амортизуємих
основних фондів з метою розрахунку оподатковуваного прибутку;
- об'єкти й ставки оподатковування;
- строки й порядок списання з балансу зобов'язань підприємства;
- склад поза реалізаційними витратами, що приймаються до розрахунку
оподатковуваного прибутку.
Певні грошові доходи й фонди утворяться на підприємстві вже на стадії створення
й розподілу ССП і ВВП (умовно стосовно до підприємства). Частина виторгу від
продажів продукції направляється на відшкодування матеріальних витрат й оплату
праці. Але вже за рахунок отриманого виторгу в підприємства акумулюються кошти
(фонди) у вигляді амортизаційних відрахувань по основним коштам, МБП і
нематеріальним активам. Вони призначені для придбання нового відповідного
майна, але до цього моменту перебувають в обороті підприємства.
За рахунок отриманого виторгу від продажів утворюються грошові резерви
майбутніх витрат і платежів, склад яких регламентується відповідним нормативним
документом в галузі бухгалтерського
- Київ+380960830922