РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ
ТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Побудова структурно-організаційного взаємозв’язку в процесі управління
конкурентоспроможністю транспортного підприємства
Виходячи з аналізу понятійного апарату „управління конкурентоспроможністю
підприємства”, необхідно зазначити, що конкурентоспроможність підприємств
формується в конкурентній боротьбі внаслідок вибору ними адекватної стратегії
діяльності. Відсутність стратегії або помилки у її виборі призводять до
неефективного витрачання обмежених виробничих ресурсів, втрати часу і, як
наслідок, програшу в конкурентній боротьбі. Саме це визначає необхідність
вивчення та систематизації кожним підприємством підходів до оцінки та
управління конкурентоспроможністю.
Таким чином, вибір тієї чи іншої стратегії визначається зовнішніми умовами, а
її реалізація залежить від внутрішньої організації і виконання кожного виду
діяльності. Виходячи з цього, при розробці стратегічної поведінки транспортного
підприємства необхідно проаналізувати перспективи розвитку ринку транспортних
послуг, оцінити стан конкуренції та положення основних конкурентів в цій
галузі. Метою такого аналізу є вивчення зовнішніх умов функціонування
підприємства, що надає додаткові послуги в галузі пасажирських перевезень,
виявлення загроз і можливостей, які можуть виникнути в зовнішньому оточенні, а
також визначення основних напрямків подальшого розвитку. Після оцінки
зовнішнього оточення, визначається внутрішній потенціал підприємства відносно
найсильніших конкурентів, тобто діагностика конкурентоспроможності сервісу
такого підприємства.
В підрозділі 1.1 було дано визначення поняття „управління конкурентоспро-
ожністю транспортного підприємства” яке, відповідно, було сформовано на основі
визначення поняття „управління конкурентоспроможністю транспортної продукції”.
Динамічна зміна виробничих, транспортних і інформаційних технологій, боротьба
за споживача і якість продукції та послуг, зростання конкуренції змушують
підприємства розглядати весь комплекс питань управління з системних позицій.
Досягнення високого рівня конкурентоспроможності можливе лише за умов
застосування системного підходу до управління конкурентоспроможністю. Під
системою управління конкурентоспроможністю підприємства (товарів, послуг,
робіт) слід розуміти сукупність організаційної структури, процесів, технологій,
ресурсів тощо, необхідних для створення і реалізації умов, які сприятимуть
створенню конкурентних переваг підприємства [18, с.24]. Необхідність системного
підходу до управління конкурентоспроможністю пояснюється великою кількістю
факторів, що впливають на конкурентоспроможність, серед яких можна виділити
технологічні, фінансові, інформаційні, ринкові та інші. Аналіз вітчизняної та
зарубіжної літератури показав, що системний підхід до визначення
конкурентоспроможності підприємства як об’єкта управління реалізований не
повністю.
Підґрунтям для побудови системи управління конкурентоспроможністю транспортного
підприємства повинно бути вивчення і аналіз стану підприємства за конкретний
період. Для цього необхідне системне дослідження динаміки і планової діяльності
підприємства, на основі яких можна оцінити сучасний стан підприємства.
Наявність такої оцінки дає змогу охарактеризувати стан розвитку підприємства,
конкурентного середовища, визначити реакцію на зміну ринкової ситуації та
прийняти певні управлінські рішення щодо діяльності підприємства.
Основними етапами адміністрування конкурентоспроможності є:
1. Вироблення конкурентної стратегії транспортного підприємства.
2. Прийняття оптимального рішення щодо тактики її реалізації.
3. Управління конкурентоспроможністю.
В процесі управління конкурентоспроможністю необхідно досягти певних цілей:
- звести отримані дані в систему, яка характеризує конкретну ринкову ситуацію,
зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства;
- сформувати найкращі напрями діяльності підприємства при заданій сукупності
обставин;
- реалізувати на практиці визначені кращі напрями діяльності за допомогою
конкретних управлінських заходів.
У формуванні системи управління конкурентоспроможністю транспортного
підприємства не менш важливим є визначення наукових підходів до управління.
Теорія різних шкіл в управлінні виділяє різні підходи до процесу управління
конкурентоспроможністю. Так, Б.Г. Литвак пропонує аналізувати кількісний та
процесний підходи. Р.А. Фатхутдінов розглядає 13 наукових підходів [145, с.
10-17], а в подальших дослідженнях доводить необхідність застосування до
управління конкурентоспроможністю 20 наукових підходів, кожен з яких висвітлює
певний аспект управління [145, с.99-153]: системний, логічний,
відтворювально-еволюційний, інноваційний, комплексний, глобальний,
інтеграційний, віртуальний, стандартизаційний, маркетинговий, ексклюзивний,
функціональний, процесний, структурний, ситуаційний, нормативний,
оптимізаційний, директивний, поведінковий, діловий.
В той же час, в вітчизняній літературі досі ще не обґрунтований алгоритм
управління конкурентоспроможністю підприємства, та немає чітко сформульованих
задач з забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Що стосується
методичних підходів, що можуть бути застосовані в управлінні
конкурентоспроможністю транспортної продукції та підприємств, то їх загальна
характеристика наведена в таблиці 2.1 [123, с. 82].
Системний підхід. В сучасній інтерпретації системний підхід разом з методами
дослідження операцій і функціонально-вартісним аналізом дозволяє підвищити
організованість, якість і
- Київ+380960830922