РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДУМОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналіз загальної ситуації та рівня конкуренції в галузі
Особливість функціонування сучасних підприємств полягає в тому, що вони залучаються до конкурентної боротьби, а якщо не в змозі задовольнити потреби ринку - програють. Стабільне положення на конкретному ринку свідчить про здатність підприємства адекватно оцінювати свої можливості, співвідносити їх із кон'юнктурою ринку, виявляти закономірності конкурентної боротьби та забезпечувати схильність покупців [75, с. 183]. Таким чином, аналіз ринку досі залишається невід'ємною складовою аналітичних інструментів, що дозволяють розробляти ефективну стратегію функціонування як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках [135, с. 108 - 109; 128, с. 343 - 356; 140, с. 218 - 222; 146, с. 257 - 269].
Сутність аналізу динамічності зовнішнього середовища підприємства - в систематичному виявлені та оцінці факторів, які можна контролювати або які не підлягають контролю, що мають відношення до конкретного господарюючого суб'єкта. Основною метою здійснення подібного аналізу є одержання необхідної планово-прогнозної інформації, а також виявлення сильних і слабких сторін підприємства, потенційних ризиків, що обумовлено змінами зовнішнього середовища.
При аналізі стану зовнішнього середовища особливу увагу варто приділити аналізу ринків (або конкретних сегментів), рівню конкуренції та технологій. Аналіз може бути проведено як у формі аналізу факторів, так і причинно-наслідкового аналізу, що застосовується, як правило, при дослідженні відхилень [150, с. 145].
Визначення механізму здійснення зовнішньоекономічної діяльності, розробка конкурентної стратегії на зовнішньому ринку для підприємства має починатися з визначення товару, який воно буде позиціювати на зовнішньому ринку і який принесе норму прибутку, що очікується. Перш ніж підприємство обере товарну номенклатуру, конкурентну стратегію і, як наслідок, форми і методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, йому необхідно врахувати [140, с. 239]:
характер товару (чи є товар наукоємним, яку частку у витратах становлять витрати на НДДКР);
властивості кінцевого попиту на товар (яка еластичність попиту по витратах на рекламу; чи є ринок контрактним, де необхідно індивідуально працювати з кожним крупним замовленням і коректувати свої дії відповідно до нього, або масовим);
характер конкуренції на цільовому (світовому) товарному ринку;
національний, промисловий, підприємницький, кадровий потенціал країни походження;
особливості національного науково-технічного сектору (наприклад, масштаби державної підтримки галузі);
рівень оплати праці у співвідношенні до інших країн.
Значна кількість параметрів у проблемі вибору продукції, яку підприємство планує вивести на зовнішній ринок, не полегшує її вирішення, проте теорія галузевої конкуренції серед головних характеристик товарного ринку виділяє такі: мінімальні витрати на НДДКР; мінімальні витрати на рекламу; можливість встановлення монополії на ринку; можливість створення картеля; кількість конкурентів [151, с. 294-306; 155]. Відповідно до економічної теорії перші чотири характеристики можна об'єднати під загальним поняттям бар'єрів для вступу на ринок.
Для того щоб оцінити можливість створення ефективної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства, зокрема металургійного, необхідно проаналізувати загальну ситуацію і тенденції в галузі.
Структура світового ринку сталі, що склалася, є об'єктивним результатом процесів формування національних політик відносно металургійної галузі і її місця в системі стратегічних пріоритетів окремих держав. Загальновідомим є пріоритетність і та особлива роль, яка належить металургії у всіх промислово розвинутих країнах світу. Звичайно, в окремих країнах використовувалися різні інструменти регулювання функціонування галузі і визначалися різні орієнтири, проте в цілому до середини 80-х років ХХ ст. металургія знаходилася під захистом держав [2; 22; 26; 87].
Так, у США, де металургійні підприємства традиційно були приватними, уряд країни захищав ринок від впливу міжнародних конкурентів, використовуючи інструменти прямого і перехресного субсидування. Але в той же час протидіяв надмірній концентрації галузі (за винятком захисних заходів 2002 - 2003 рр., спрямованих саме на її реструктуризацію).
У багатьох країнах ЄС (фактично у всіх, окрім Німеччини) до середини 80-х років ХХ ст., навпаки, переважала державна власність. Процеси приватизації завершилися тільки до наприкінці 90-х років минулого сторіччя. Як свідчать результати аналізу, в рамках цього процесу, уряди окремих держав прагнули до створення національних монополістів у галузі. У Великобританії було сформовано British Steel, у Франції - Usinor, в Італії - Liva, в Іспанії - Arceralia. Тобто більшість країн ЄС вже практично закінчили реструктуризацію свого металургійного комплексу. Тому можна передбачати, що лідери світового виробництва створять нові "правила гри" на глобальному ринку металів. І основними правилами, яких доведеться дотримуватися всім металовиробникам, будуть: по-перше, торгівля якісним металом; по-друге, торгівля за світовими цінами; по-третє, членство у СОТ та інших всесвітньо визнаних торгових організаціях.
У Японії, що використовувала в державній політиці тарифний захист, прямі експортні субсидії, індикативне планування виробничих показників підприємств, а також інші інструменти (політика "картеля, якого не видно"), метою було сприяння обмеженій конкуренції на ринку. На практиці це означало формування декількох крупних корпорацій, які конкурували між собою [69; 86, с. 305-313].
Результатом політики, яка проводилася на рівні національних держав і регіональних об'єднань, став значний ступінь концентрації виробництв. У ЄС чотирьом провідним виробникам належить понад 60% виробництва, у США - близько 63, у Японії - 73%. Аналогічні пок