РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНО-ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗРОШЕННІ
2.1. Природно-екологічна характеристика умов зрошення
Херсонська область розташована в районі нижньої течії Дніпра. На півдні вона омивається Чорним та Азовським морями, а також затокою Сиваш. Територія області становить 2846,1 тис. квадратних кілометрів. Область займає найбільш несприятливу в агрономічному значенні частину території України - сухий Степ. Клімат її відзначається сухістю, повторюваними через кожні 3-5 років засухами, частими суховіями та пиловими бурями. Понад 70% вітрів мають східний, південно-східний, південний та південно-західний напрямки. Щорічно вони приносять з берегової лінії моря, Сивашу та Дніпровського лиману 250-350 кг/га солей, які надходять з опадами на поверхню ґрунту. Ці солі на 60-70% складаються із хлоридів і сульфатів магнію та натрію. Агресивний вплив солей на ґрунтовий покрив спричиняє його деградацію. Тому ґрунти області поступаються за показником родючості чорноземам інших областей України. Без зрошення на них не можна одержати гарантовані врожаї сільськогосподарських культур [71, 118].
Рельєф переважно рівнинний, з невеликими підвищеннями, що прилягають до замкнутих понижень - подам. Річок і водойм в області мало, найбільшими водними артеріями є ріка Дніпро та її права притока - Інгулець. У південній частині області постійних водотоків немає. В межах Херсонської області розташована більша частина Каховського водосховища.
Ґрунтовий покрив строкатий: у північній частині переважають південні малогумусні чорноземи на лесові, які займають 46,1% площі орних земель області. На південь вони переходять у темно-каштанові ґрунти - слабо- та середньосолонцеві, які займають 31,7% площі орних земель. У приморській частині поширені каштанові солонцеві ґрунти в комплексі зі солонцями [127]. На лівобережжі Дніпра та Дніпровського лиману знаходяться Олешкові піски.
Землі області, залежно від характеру ґрунтового покриву, можна розділити на три частини: чорноземну (північну), каштанову (південну) та західну частину лівобережжя з супіщаними і піщаними ґрунтами. Північна чорноземна зона охоплює майже повністю все правобережжя Дніпра, а на півдні лівобережжя межує з каштановою зоною. У цій зоні основним підтипом ґрунтів є південний малогумусний чорнозем із гумусовим горизонтом потужністю 45-55 см.
Гідрогеологічна сітка території визначається водними басейнами Азовського та Чорного морів, Дніпром і Дніпровським лиманом, а також Каховським водосховищем і його мережею зрошувальних каналів на право- та лівобережжі. Землі Херсонської області майже повністю розорані. Цілинні типчаково-ковилеві та полиневі ділянки збереглися лише на схилах балок, островах і в заповідниках. Кущова та деревна рослинність зустрічається лише у плавнях Дніпра, на схилах річкових долин і балок, а також у заплавах річок.
У Херсонській області налічується 70 природно-заповідних об'єктів, площа яких становить 18 тис.га. Площа полезахисних лісових смуг - 33 тис. га, лісонасадження на пісках - 75 тис. га. Проблема раціонального використання й охорони земельних ресурсів вирішується шляхом підвищення продуктивності кожного гектара орних земель; інтенсифікації землеробства, розвитку науки і техніки, запровадження заходів, що сприяють підвищенню родючості ґрунту [153, 181].
Клімат області континентальний, спекотний, посушливий. Річна сумарна радіація становить 115-116 ккал/см2, з яких 94-95 ккал/см2 надходить протягом вегетаційного періоду. Надходження фотосинтетично активної радіації (ФАР) за вегетаційний період становить 45-50 ккал/см2. Середньорічна температура повітря коливається в межах від +9,0 до +10,5?С, середньорічна температура в липні +22,5 - +23,8?С, січні -2,2 - -4,3?С. Тривалість вегетативного періоду становить 210-245 днів.
Річна сума опадів коливається в межах 350-470 мм зі зміною за роками від 140-160 до 600-650 мм. Основна кількість опадів (60-70%) припадає на теплий період року, переважно у вигляді злив. Характерні бездощові періоди тривалістю 50-60 днів і більше. Сніговий покрив невисокий та нестійкий [4].
Щороку спостерігаються суховії. Центр джерела з підвищеною повторюваністю суховіїв розташований в районі Нижні Сірогози - Асканія-Нова. На основній частині території відносна вологість повітря протягом 40-60 днів (у денний період) знижується до 30% і менше. Відношення величини опадів, що випали, до випаровування (гідротермічний коефіцієнт) за вегетаційний період дорівнює 0,6-0,7.
Влітку висока температура і низька вологість спричиняють інтенсивне випаровування з поверхні ґрунту. Випаровування з добре обробленого чорного пару (квітень - вересень) становить 200-220 мм, тобто воно дорівнює або навіть перевищує кількість опадів за цей період. Максимально можливе випаровування при безперервному доступі води до випаровуючої поверхні (випаровуваність) за теплий період року (квітень - жовтень) становить 900-1000 мм, що в 3-3,5 раза перевищує річну суму опадів. Сумарне випаровування зі зрошуваного поля в перші дні після поливу наближається до показника випаровуваності, а в періоди максимального поглинання води дорівнює їй.
На території дослідження за рік налічується 15-20 днів із сильним вітром, швидкість якого досягає 14 м/с. У приморських районах таких днів значно більше - від 20 до 40. Максимальна швидкість вітру може досягати 35-40 м/с. Пилові бурі завдають збитків сільськогосподарському виробництву, спричиняючи вітрову ерозію ґрунту. Вони виникають частіше під час засушливих місяців, коли ґрунт не вкритий рослинністю (березень - квітень).
Херсонська область розташована в зоні неповного весняного промокання. Максимальні запаси продуктивної вологи в коренеродному шарі ґрунту накопичуються весною і в метровому шарі становлять 90-110 мм. У посушливі роки запаси вологи можуть бути лише 50-70 мм при глибині промокання 40-60 см. У роки з рясними опадами глибина промокан
- Київ+380960830922