РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СТАНУ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗПОДІЛУ І РЕАЛІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ У ВІТЧИЗНЯНИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ
2.1. Аналіз структури акціонерної власності та специфіка розподілу корпоративного контролю в акціонерних товариствах України
Формування акціонерного сектору економіки стало однією з необхідних передумов проведення ринкових реформ в Україні [102]. Переважна більшість АТ, які діють на цей час у вітчизняній промисловості утворені в процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств.
Як відзначає М. Чечетов, особливості процесу приватизації в Україні обумовлені поєднанням економічного, політичного, соціального, ідеологічного та екологічного змісту [171, с. 4]. Хоча цілі приватизації в різних країнах можуть носити схожий характер, специфічність форм та методів реалізації приватизаційної програми, різні умови господарювання обумовлюють особливості КВ в кожній країні [172].
Результатом приватизаційного процесу є створення підприємств недержавної форми власності (Додаток Б, табл. Б.1). Акціонерна форма власності характеризується структурою капіталу, яка є відповідною тим умовам, що створюються в процесі приватизації. Забезпечення організаційно-економічного механізму корпоративного контролю в акціонерних товариствах вимагає створення належного нормативного забезпечення, що приводить до формування відповідної системи корпоративного управління в певній країні (інсайдерської, аутсайдерскої, перехресної, змішаної).
Формування особливостей акціонерної форми організації підприємницької діяльності в Україні можна прослідити з аналізу етапів приватизаційного процесу, які можуть бути визначені за різними критеріями: часовим, ступенем інтенсивності, формою державної політики тощо. Але найбільш часто в науковій літературі зустрічаються етапи приватизації за формами приватизаційної політики (І.Жадан [173, с. 5], Д. Баюра [8, с. 15], С. Румянцев[121, с. 28], М. Чечетов [173, с. 5], та ін.). До таких етапів належать:
викуп майнових комплексів, які знаходилися в оренді;
масова сертифікатна приватизація;
індивідуальна грошова приватизація.
Одна з основних цілей перших років ринкових перетворень в Україні полягала в максимально швидкому створенні недержавного виробничого сектору економіки [13; 52]. Принциповий перехід командно-адміністративної економіки на ринкову обумовили форми приватизації державного майна. Роздержавлення підприємств України здійснювалося в наступних формах: акціонування державних підприємств та продажу певної частини акцій громадянам; оренди майна громадянами і їх господарськими об'єднаннями; обмеження втручання держави у процес ціноутворення, скасування примусового держзамовлення, відмови від надання підприємствам субсидій і дотацій та гарантування кредитів [102].
Результатом перших років приватизації (1992-1995 рр.) стало те, що значна кількість великих та середніх підприємств перейшли до приватних власників шляхом оренди з викупом їх робітниками за номінальними цінами в умовах інфляційних процесів в країні. Такий механізм приватизації став основою щодо створення потужного кластеру закритих акціонерних товариств (ЗАТ) у промисловому секторі економіки. З виникненням незалежної держави України здійснення приватизації державних підприємств передбачено в 1992 р. Законом України "Про приватизацію державного майна" [110]. Крім того, основу приватизаційного законодавства становлять Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" [111], Закон України "Про Державну програму приватизації"[105], Указ президента України "Про корпоратизацію підприємств" [146], Постанова Верховної ради України про концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду [102]. За роки ринкових перетворень законодавче регулювання приватизаційного процесу багаторазово змінювалося, що було обумовлено постійними змінами економічних, фінансових та корпоративних завдань та впливало на недовіру з боку стратегічних інвесторів.
Внаслідок масової сертифікатної приватизації 1995-1998 рр. відбулося значне зростання кількості відкритих акціонерних товариств (ВАТ). За цей період населенням було отримано більш ніж 45,7 мільйонів майнових сертифікатів більше 37,6 млн. у готівковому виді та 8,1 млн. у вигляді депозитних рахунків [174]. Проте більшість підприємств, змінив організаційно-правову форму господарювання, не отримали реальних власників. По-перше, безгрошовий спосіб приватизації не привів до появи ефективних власників. По-друге, більшість керівників державних підприємств, функції яких раніш полягали у виконанні завдань держави, залишалися розпорядниками приватизованих АТ. Поєднання цих факторів призвело до відсутності контролю над діями правління з боку акціонерів. По-третє, значна частка в акціонерному капіталі промислових підприємств належала державі, що обумовлювало пріоритетність забезпечення її прав по відношенню до прав інших акціонерів. Наявність контрольного або блокуючого державного пакету акцій у статутному фонді стримувало залучення інвестиційних коштів, необхідних для фінансування подальшого розвитку підприємства.
Держава, як акціонер, мала можливість забезпечення своїх інтересів шляхом реалізації нормотворчої функції, що й обумовило часті зміни законодавства та умов приватизації. Крім того, даний період характеризувався значними високими ставками податків, зростанням цін на окремі групи товарів (зокрема, енергоносіїв), поширеною практикою бартерних операцій та низькою платоспроможністю споживачів.
Внаслідок здійснення процесів приватизації за період 1991-1999 рр. в Україні було утворено 34,35 тис. відкритих та закритих акціонерних товариств [101]. На цей період відставання розвитку ринкової інфраструктури від темпів приватизації, відсутність похідних цінних паперів, недостатність інформованості потенційних внутрішніх та зовнішніх інвесторів в Україні значно стримували активність громодян України до процесу приватизації. Заходи Кабіне