РОЗДІЛ 2
СТАН РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Стан розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів Полтавської
області
Для багатоукладної економіки характерним є функціонування різних форм власності
та різноманітних організаційних форм господарювання, а саме: приватних
підприємств, колективних підприємств, господарських товариств, державних
підприємств, спільних підприємств та інших.
Так, у складі приватного сектору сучасної моделі аграрної економіки,
функціонують сільськогосподарські виробничі кооперативи.
Для умов нашої країни важливе значення має виробнича кооперація, яка здатна
об'єднати власність виробника і дає йому право вибору а також можливість мати
великі розміри виробництва, технічні й економічні переваги [72].
Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів в роки незалежності
України стало прийняття ЗУ “Про сільськогосподарську кооперацію”. Ним
визначаються правові, організацйні, економічні й соціальні умови діяльності
кооперативів у сільському господарстві [1].
Так, згідно Закону, виробничий сільськогосподарський кооператив – це юридична
особа, утворена шляхом об'єднаня фізичних осіб, які є сільськогосподарськими
товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і
лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі
виробництва [1].
Проте, становлення та розвиток сільськогосподарських виробничих кооперативів в
Україні протікає досить складно.
Ринкова трансформація економіки України зумовлює необхідність розвитку
кооперативних відносин у всіх сферах аграрного сектора.
Саме у кооперативному русі закладені великі можливості поліпшення організації
та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що випливає з
економічної природи і сутності кооперації як важливої організаційної форми
об'єднання сільськогосподарських товаровиробників [10, с. 92].
Так, необхідно відмітити, що в процесі здійснення аграрної реформи в Україні та
переходу сільськогосподарських підприємств до ринкової економіки не була
належним чином використана виробнича кооперація як одна з важливіших
організаційно-правових форм перебудови соціально-економічних відносин на селі
[23, с. 32].
Також необхідно зазначити, що створення сільськогосподарських виробничих
кооперативів в Україні в процесі реорганізації і ліквідації колективних
сільськогосподарських підприємств часто було викликано не стільки свідомими
намірами колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств стати
засновниками господарського об'єднання, скільки з метою спрощення процедур
реформування [10].
Членами таких кооперативів ставали працездатні члени бувшого КСП, а
асоційованими – пенсіонери. Тому засновників сільськогосподарського виробничого
кооперативу ставало багато осіб, нерідко до 300 і більше. Це послужило для
окремих фахівців і відповідальних працівників підставою вважати, що такі
кооперативи не є ринковими структурами, і робився висновок про необхідність їх
перетворення в інші організаційні форми господарювання.
Також, основними чинниками низьких темпів формування сільськогосподарських
виробничих кооперативів, є, передусім, недооцінка ролі кооперації в підвищенні
ефективності сільського господарства, а також відсутності належної системи
інформаційного забезпечення розвитку кооперації [30, с. 24].
Крім перерахованих причин “гальмування” розвитку сільськогосподарських
виробничих кооперативів, можна виділити ще й такі, як:
відсутність практичного досвіду функціонування кооперативів в умовах ринкової
економіки;
нестабільність зовнішньо - економічного середовища в якому функціонують
кооперативи;
відсутність достатньої державної підтримки розвитку кооперації в країні та
інше.
Як відомо, сільськогосподарські виробничі кооперативи спеціалізуються на
виробництві продукції тваринництва (з метою забезпечення робочих місць в
кооперативі своїх членів). Дана галузь є збитковою порівняно з галуззю
рослинництва. Як результат, кооперативи не доотримують певну суму доходу і
сплачують меншу суму податку до бюджету. За таких умов, місцеві органи влади
незацікавлені у формуванні та реєстрації такої форми господарювання.
Тому необхідно активізувати всі зусилля зі створення таких умов, які б всіляко
сприяли розширенню та відтворенню сільськогосподарських виробничих кооперативів
в Україні. Досягти цього можна в першу чергу через належне ставлення до
кооперації державного управління усіх рівнів, особливо шляхом надання їм
фінансової допомоги та кредитування [70].
Проте, із завершенням шостого року свого функціонування, деякі кооперативи
дійсно реорганізувалися в інші типи підприємств, як правило, в приватні
підприємства і товариства. Проте, в багатьох регіонах кооперативи показали
кращі результати господарської діяльності порівняно з іншими приватними
підприємствами. А відтак, накопичено певний практичний досвід їх становлення і
розвитку.
Все це дає змогу оцінити роль і місце кооперативів в сучасній моделі аграрної
економіки, виявити основні тенденції в їх становленні та проблеми, які
необхідно вирішити для подальшого їх розвитку. Розглянемо ці питання
детальніше.
Перш ніж встановити стан економічного розвитку досліджуваних кооперативів,
необхідно провести аналіз їх грошових потоків.
За Суторміною В.М., грошові потоки визначаються як кошти, які одержує
підприємство у результаті властивої підприємницької діяльності. Поукою М.А. і
Тейлор А.Х., у свою чергу, зазначають, що термін «грошовий потік» означає всі
кошти, що надходять у розпорядження підприємства і використов
- Київ+380960830922