РОЗДІЛ 2
СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ МОТИВАЦІЇ АГРАРНОЇ ПРАЦІ НА ГАЛУЗЕВОМУ РІВНІ
2.1. Стан економічної активності сільського населення України та Дніпропетровської області
Умови розвитку ринкових відносин в Україні суттєво вплинули на всі аспекти життя суспільства. Насамперед, це стосується соціально-економічного становища в сам перед сільського населення, яке погіршилось через значні обсяги вивільнення надлишкової чисельності персоналу із традиційних сфер прикладання праці. Прагнення забезпечити собі та своїй сім'ї певний рівень життя зумовило зміну пріоритетів щодо зайнятості населення. Наразі вона визначається економічною активністю громадян, які з метою поліпшення свого добробуту працюють або прагнуть працювати незалежно від віку, статі, статусу, місця проживання, сфер прикладання праці, умов праці тощо. За умов обмеженого попиту на робочу силу зазначені процеси посприяли значному ускладненню ситуації на ринку праці [134, 138, 143].
Для того щоб мотиваційний процес був керованим, необхідно створити певні передумови:
- по-перше, треба мати повну і достовірну інформацію про об'єкт управління;
- по-друге, постійно мати уявлення про стан і динаміку мотиваційної спрямованості персоналу;
- по-третє, ретельно стежити за соціально-економічними наслідками управлінських рішень і вміти їх прогнозувати.
Мотиваційний моніторинг розглядається науковцями як складова частина моніторингу соціально-трудової сфери. Під останнім розуміється комплексна система постійного спостереження за фактичним станом справ у цій сфері, систематичного аналізу процесів, які відбуваються. Його мета - регулярна оцінка змін, що відбуваються в соціально-трудовій сфері, прогнозування розвитку подій, запобігання негативним тенденціям, які можуть призвести до формування осередків соціального напруження, опрацювання найефективніших заходів, що забезпечують розвиток та використання трудового потенціалу [89, 90, 119].
Ринок праці значною мірою впливає на вирішення економічних, соціальних та демографічних проблем на селі. Аграрний сектор, який він обслуговує, відіграє основну роль у підтримці національної безпеки держави, забезпечуючи виробництво десятої частини валового внутрішнього продукту та понад 90% вітчизняних продуктів харчування для населення (рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Структура валової доданої вартості за окремими галузями економіки України у 2006р., %
Як показав аналіз проведених досліджень, за роки XXI ст. в Україні було ухвалено цілу низку законодавчих та інших нормативно-правових документів щодо комплексного розвитку села, забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва та підвищення добробуту людей праці [143, 157].
Незважаючи на це, розвиток сільського ринку праці на пострадянському просторі, як свідчать публікації науковців із країн СНД, вимагає нових підходів та сучасних способів вирішення актуальних проблем. Він потребує подальших наукових досліджень та здійснення послідовних і виважених практичних кроків, здатних забезпечити позитивний кінцевий результат [77, 78, 87, 99, ].
Рис. 2.2. Рівень забезпеченості населення основними видами продовольства у 2006 р.
(за даними Державного комітету статистики України)
Станом на 1 січня 2007 р. в Україні налічувалося 28 540 сільських населених пунктів, в яких мешкало 14,8 млн. осіб, або 32% усього населення країни. При цьому динаміка чисельності населення, у тому числі сільського, за останні п'ятнадцять років від'ємна, а демографічна ситуація у країні носить ознаки кризовості (рис.2.3.) [8, 92, 157].
• За віковою структурою сільське населення поділяється на осіб молодше працездатного віку, яких налічується 3,2 млн, або 20%, працездатного віку - 8,2 млн осіб, або 50,9%, і старше працездатного віку - 4,3 млн осіб, або 29%. Як бачимо, демографічне навантаження на працюючих, що характеризується відношенням чисельності осіб непрацездатного віку до чисельності працездатних, становить майже 1:1.
Рис. 2.3. Динаміка наявного та сільського населення України у 1913-2007рр., млн. осіб
Потрібно зазначити, що унаслідок земельної реформи в Україні створено й функціонує станом на 2006 рік понад 14 тис. великих сільськогосподарських підприємств, 42 тис. фермерських та 6,8 млн. особистих селянських господарств [8, 157].
За даними Держкомстату, у 2006 р. чисельність зайнятих у сільській місцевості зменшилась проти 2005 р. на 352,5 тис. осіб. Рівень зайнятості сільського населення за цей період підвищився з 56,1 до 60,5%, чисельність безробітних скоротилася на 159,8 тис. осіб, а рівень безробіття серед економічно активного населення віком 15-70 років знизився з 8,4 до 5,7%.
В Україні продовжується зберігатися складна демографічна тенденція, особливості якої почали поступово виявлятися ще наприкінці 80-х років, та оцінюється фахівцями як демографічна криза, для якої характерно зниження народжуваності, порівняно висока загальна і дитяча смертність, різке зниження природного приросту населення, низький рівень середньої тривалості життя [157].
Економічний спад, що спричинив демографічну кризу, особливо є відчутним у сільській місцевості. Кількість селян протягом 1913-2007 рр. щорічно зменшувалась, а за весь період скоротилась майже в 2 рази. Зменшення кількості сільського населення було спричинено природнім рухом та відтоком значної частки до міст у зв'язку з певними негараздами у сільській місцевості та економічною зацікавленістю. Впродовж останнього десятиріччя також простежується стійка тенденція до зменшення кількості населення України (табл. 2.1).
За останні сім років чисельність населення України зменшилась на 2,3 млн. чоловік, що в середньому становить 4,9%. Кількість сільського населення також поступово скорочується, але дещо скорішими темпами - на 8,1% (1,2 млн. чоловік), що, в свою чергу, призводить до зменшення частки сільського населення в загальній кількості населення країни (на 0,8 в. п.).
В Дніпропетровській області має місце аналогічна тенденція: за досліджуваний період чисел
- Київ+380960830922