РОЗДІЛ 2
ДЕТЕРМІНАНТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
2.1. Ретроспективний аналіз інноваційного розвитку промислових підприємств України
Перехід на інноваційний тип розвитку є основною передумовою сталого економічного розвитку країни [4, 11, 31, 32, 33, 43, 44, 75, 108, 149, 156, 188, 189, 222]. Саме інноваційні процеси характеризуються як сукупність безперервно виникаючих, якісно нових, прогресивних з технічного погляду явищ, що забезпечують зміну поколінь техніки і технології, підвищують конкурентоспроможність підприємств. Важливість значення інноваційного процесу вперше узагальнив Й. Шумпетер, який обґрунтовано вважав причиною розвитку економіки її намагання отримати надприбутки за рахунок тимчасової монополії, яка виникає у зв'язку з упровадженням інновацій [212].
Подальші дослідники довели необхідність узагальнення типів та етапів розвитку інноваційного процесу, але інноваційна діяльність є надзвичайно складним процесом і залежить від різноманітних зовнішніх умов, а також від мети, на досягнення якої спрямована. Тому деякі економісти [10, с. 221-239] виділяють кілька поколінь моделей інноваційного процесу. Їх історичний огляд показав, що розвиток моделей ішов від простих лінійних до більш складних діалогових. Це сталося внаслідок як розуміння складності інноваційного процесу, так і зростання конкурентних переваг та можливостей підприємств, які впроваджують його постійно. Останні роки треба відмітити як особливий етап розвитку інноваційного процесу, якому притаманно значний ріст уваги до його інтелектуальної складової та врахуванню ефекту синергії інноваційного розвитку технологій та підприємств (табл. 2.1):
Таблиця 2.1
Покоління розвитку інноваційного процесу
ПеріодОсновні характеристики1950-ті - середина 60-х роківПроста лінійна модель інноваційного процесу, яка підштовхується технологієюКінець 1960-х - початок 70-х роківЛінійна модель, з урахуванням потреб ринкуПочаток 1970-х - середина 80-х роківМодель взаємодії, у якій ураховується взаємодія між різними елементами і їхній зв'язок1990-ті роки - початок 2000-х роківМодель стратегічної інтеграції. Гнучка реакція на зовнішні зміни, безперервний інноваційний процесПочаток 2000-х років - по теперішній часМодель економіки знань. Розвиток стратегічної інтеграції у напряму зростання ефекту синергії та домінування інтелектуального капіталу
Джерело: опрацьовано на підставі [4, 11, 39, 41, 67, 111, 122, 141, 168, 220, 224].
Нажаль, такі світові тенденції в Україні не проявилися повною мірою. Розвиток інноваційної діяльності в Україні за останні кілька років ішов повільними темпами. Це підтверджує аналіз кількості промислових підприємств в Україні, які впроваджували інновації (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації
ПоказникВсього за рікВідношення до загальної кількості підприємств, що впроваджували інновації, %20002003200420052006200020032004200520061234567891011Всього14911120958810689-----у тому числіпроводили комплексну механізацію й автоматизацію виробництва17431535632339511,728,137,239,957,3Продовження табл. 2.2
1234567891011впроваджували нові технологічні процеси41647647340244827,942,549,449,665,0
з нихмаловідходні, ресурсозберігаючі та безвідходні17223022420823511,520,523,425,734,1освоювали виробництво нових видів продукції137291774263046292,081,977,577,867,1з них нові види техніки20218519215616213,516,520,019,323,5
Джерело: на підставі [138, 139].
Аналіз свідчить про те, що кардинальних змін в інноваційній діяльності протягом останніх п'яти років не відбулося. За даними статистичного спостереження в середині 90-х років питома вага інноваційно-активних підприємств становила 23 % загальної кількості. У 2005 р. кожне друге підприємство впроваджувало нові технологічні процеси, а кожне четверте із цих процесів був маловідходним, ресурсозберігаючим або безвідходним. В 2006 р. в 2,3 рази в порівнянні з 2000 р. збільшилась кількість підприємств, що проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробництва. Однак у порівнянні з 2005 р. скоротилася кількість підприємств, які освоювали виробництво нових видів продукції. Аналогічні спостереження зроблено раніше у [35, 36, 39, 44, 74]. За останні 5 років загальна кількість підприємств, які впроваджували інновації, скоротилося на 45,67 %. З 2000 р. по 2006 р. на 14,2 % скоротилося число підприємств, що впроваджують виробництво нових видів продукції, з них на 5,8 % скоротилося число підприємств, що впроваджують нові види техніки (рис. 2.1). Початок даних тенденцій досліджено у [4, 93, 106].
Варто зазначити, що серед досліджених підприємств тільки 24,1 % проводили НДДКР, хоч в 1998 р. їх було близько 32 %. Ще менша їх кількість намагалась придбати об'єкти промислової власності (ОПВ) - 3,9 % від загальної кількості. Витрати на технологічні інновації становили майже 2,0 млрд. грн. у 2001 р. Майже 60 % загальної суми інноваційних витрат припадають на капітальні вкладення в технічне переоснащення виробництва: придбання машин, обладнання, устаткування тощо. Причому близько 84 % - це підприємства колективної форми власності. Частка витрат на дослідження та розробки в загальній сумі інноваційних витрат порівняно з попереднім періодом зменшилась майже на 7 %. Не збільшились кошти підприємств і на придбання прав на ОПВ, на технологічну підготовку виробництва, а лише дещо зросли кошти, вкладені в рекламу та маркетинг.
Важливим показником, який визначає рівень науково-технічного потенціалу досліджуваних об'єктів, є частка витрат на НДДКР на мікрорівні - у обсягах продажів підприємства, на макрорівні - у ВВП. Витрати на НДДКР становлять обов'язковий елемент стратегії інноваційних фірм, особливо діючих у високотехнологічних галузях. Витрати організацій на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт за видами