РОЗДІЛ 2
ФОРМАЛІЗУВАННЯ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ ТА АНАЛІЗ СЛАБОСТРУКТУРОВАНИХ СКЛАДОВИХ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналізування рівня та динаміки структури витрат машинобудівних підприємств у змінних параметрах мікро- та макросередовища
Ринкове середовище зумовлює своєчасне застосування інноваційних методів і моделей задля ефективного управління діяльністю підприємств, а особливо для тих, які втратили конкурентні позиції на ринку. Головною орієнтацією має бути спрямування до постійного адаптування та вдосконалення сучасних методів і моделей з тим, щоб якнайкраще та якнайшвидше створити економічно-результативну конкурентоспроможність стосовно інших суб'єктів господарювання та корисну для клієнтів у вимірі обслуговування, асортиментному, ціновому.
Сучасні підприємства сфери машинобудування потребують запровадження управлінської системи, яка дозволить ідентифікувати проблеми і можливості у фінансово-господарській діяльності підприємств, надаючи якісну інформацію про об'єкти витрат і види діяльності. Об'єкти витрат - це підстави для виконання окремих видів діяльності. Види діяльності - це процедури або процеси, які здійснюються на підприємстві в ході виконання робіт, споживаючи при цьому певні засоби/ресурси. Види діяльності і об'єкти витрат - основа концепції АВС-рахунку витрат (обліку витрат за видами діяльності), яка визнана найбільш ефективною управлінською технологією в зарубіжних компаніях в умовах зростаючої конкуренції [150], а тому необхідна її адаптація і на вітчизняних підприємствах, особливо тим, які в більшій або меншій мірі потерпіли від погіршення стану управління при переході до інтенсивних ринкових умов. Найтиповішими представниками таких підприємств в Рівненській області можна назвати підприємства сфери машинобудування та приладобудування: ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури ", ВАТ "Рівненський радіотехнічний завод", ВАТ "Рівненський завод Газотрон", ВАТ "Рівнесільмаш", ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" та ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів".
Об'єкти витрат, як першопочатковий, а відтак один із найважливіших елементів системи обліку витрат, слугують точкою відліку при визначенні необхідних для підприємства робіт, тобто видів діяльності, які слід виконати при виробництві продукції та подальшому обслуговуванні клієнтів. Ними можуть бути товари, послуги, продукція, інші види запасів, виробничі процеси, клієнти та інші стратегічні фактори. Зокрема у системі АВС- рахунку витрат зарубіжні підприємства використовують пірамідний підхід до розгляду об'єктів витрат, як це показано на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Піраміда об'єктів витрат [150, с.133]
Водночас об'єкти витрат розглядають і як фінальну точку, прямування до якої характеризує і прослідковує процес розподілу витрат, що є надзвичайно важливо для коректного і об'єктивного оцінювання витрат. Надто особливо це стосується логістичних витрат, окремі елементи яких не враховуються на великих підприємствах, а значить вступають у протиріччя із високоефективним управлінням, і як наслідок - породжують нераціональність у практиці господарювання. Тому, необхідна точна і своєчасна оцінка об'єктів витрат (їх параметрів, характеристик, умов тощо) з позицій логістичного управління, потреб регламентування витрат та з метою впровадження системи управління витратами.
У загальному, особливості визначення повних логістичних витрат обумовлюються такими обставинами:
- глибиною класифікаційного поділу продукції;
- ступенем відношення до кінцевої продукції покупців;
- умовами виробництва;
- характером підтримання відносин із постачальниками і покупцями.
Нижче подано інтерпретацію теоретичних засад та реальних обставин формування логістичних витрат у взаємозв'язку із існуючою практикою ідентифікації цих витрат на досліджуваних підприємствах. Передусім, треба визнати, що найбільш поширеною практикою було і є використання продукції, товарів, послуг в якості об'єктів витрат. І це відбувалося закономірно, зважаючи на той факт, що у недалекому минулому левова частка витрат прямо відносилася на той або інший продукт виробництва, а накладні витрати складали лише незначну частку. На сьогодні динаміка стає зворотною, і особливо актуальним постає питання правильного розподілу витрат, які виникають в сфері обслуговування клієнтів.
Великим теоретичним надбанням коректного зв'язування витрат з певними об'єктами, сутність яких детермінована відповідними функціями, доцільно вважати процедуру функціонально-вартісного аналізу.
Саме в методології функціонального аналізу і вартісного інжинірингу, розробленій майже одночасно в середині 40-х р.р. американськими та радянськими інженерами, як стверджують автори [30, с.22], слід шукати витоки обліку витрат за видами діяльності. В колишньому СРСР ця методологія закріпилася під назвою "функціонально-вартісний аналіз" (ФВА). Його теоретична база грунтовно розроблялася в 70-80 р.р. минулого століття такими вченими, як М. Чумаченко, Б. Майданчин, Н. Моісеєва, М. Карпунін та ін.
Функціонально-вартісний аналіз призначений для оцінки функцій, які відображають поведінку досліджуваного об'єкта з точки зору зумовлених ним витрат і рівня їх виконання. Шляхом порівняння виявляються занадто витратомісткі функції і функції, рівень виконання яких вищий (зайві) або нижчий за норму (нерезультативні). Таким чином, визначаються напрями і сфери подальшого росту ефективності використання об'єкта аналізу.
Основним поняттям у ФВА являється функція. Поняття функції як результату виникає при взаємному пов'язанні суспільних потреб і властивостей технічних систем. Властивість об'єкту відрізняє його від інших об'єктів і виявляється через його функції. Тому, функцією можна назвати вияв або збереження властивостей об'єкта в певній системі відносин (дій або взаємодій).
Власне це є основною перепоною впровадження функціонально-вартісного аналізу у сферу логісти