РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ
ДІЯЛЬНОСТІ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналіз виробничо-господарської діяльності автотранспортних підприємств та елементів системи ринку транспортних послуг
Ефективність функціонування автотранспортних підприємств, як важливої складової транспортної системи, має визначальне значення. На основі системного підходу сутність поняття "транспортна система" розкривається як "... целеориентированной искусственной материальной системы, т.е. совокупности элементов, созданных человеком (транспортных средств, путей, инфраструктуры ... и объединяемых единством управления), находящихся во взаимосвязи..." [194, C. 187]. Разом з тим, для характеристики стану та обсягів виробництва транспортних послуг в галузі використовується поняття транспортна галузь, яка акцентує увагу на пов'язаності транспортних технічних засобів з: технологіями виробництва послуг, що забезпечують і підтримують (як відповідні галузі інфраструктури) надання транспортних послуг; розвинутою мережею шляхів і дорожнім господарством тощо. Розвиток та можливість функціонування всій системи забезпечується державним регулюванням.
Розглянуті підходи до оцінки ефективності функціонування економічного механізму діяльності підприємств мають пряме відношення до сучасних економічних реалій транспортного комплексу, який визначає організаційну єдність процеса транспортного обслуговування у формі технологічного та економічного поєднання суб'єктів господарювання різних видів транспорту й інфраструктурних підприємств з метою забезпечення потреб економіки щодо послуг з перевезень [194].
Отже, дослідження ефективності функціонування автотранспортних підприємств перебачає, перед усім, аналіз елементів системи ринку транспортних послуг (РТП), який вченими визначається як організаційний економічний механізм [194].
Аналіз сучасного авторинку [48] України (легковий автотранспорт) дозволив виявити наступні факти - так у 2006 році обсяг продажів у порівнянні з 2005 роком збільшився майже на 40%. За ростом продажів Україна випереджає не тільки країни Західної Європи, але й Росію, де приріст ринку склав у 2006 році 25,4%. І якщо в 2005 році за обсягом продажів легкових автомобілів Україна займала 12 місце серед європейських країн (включаючи Росію), то тепер фахівці визначають дев'яте місце, Україна випереджає такі високорозвинені країни, як Австрія, Швеція, Греція, Польща, Португалія тощо.
Але на відміну від європейських країн, Україна як і раніше залишається ринком, що розвивається, з усіма випливаючими наслідками - дуже незрозумілим ціноутворенням, боротьбою між офіційними і "сірими" дилерами, слабко розвиненим автосервісом і невизначеними перспективами. Гіпертрофовані темпи зростання продажів говорять не стільки про благополучну економічну ситуацію в країні, скільки про те, що ми стартували з однієї з найнижчих позицій у Європі - і нам є куди зростати.
Найважливішим критерієм насиченості авторинка будь-якої країни є питома вага автомобілів у перерахуванні на кожну тисячу мешканців. Ринкові аналітики просліджують явний взаємозв'язок між кількістю автомобілів на тисячу мешканців і валовим національним продуктом (ВНП) на душу населення: чим більше ВНП, тим вище доходи населення і тим активніше купуються нові автомобілі, і, як наслідок, росте попит на послуги автосервісу (рис. 2.1) [48]. Звичайно, у цій залежності немає твердого зв'язку, тому що попит на автомобілі залежить від безлічі інших факторів - від політики держави, інфраструктури транспортного комплексу, від кон'юктури внутрішнього та зовнішнього ринку транспортних послуг, дилерської мережі, податкового законодавства, роздрібних цін і, у чималому ступені, від психології населення (життєві пріоритети і цінності, стиль життя, "автомобільні" традиції і т.д. ).
Рис. 2.1. Взаємозв'язок між ВНП (на душу населення) і кількістю автомобілів на 1000 мешканців
У свою чергу, фактором росту ВНП є надходження іноземних інвестицій в економіку країни. Кадаков М. у роботі [48] вказує, що прямі іноземні інвестиції за 13 років незалежності України склали біля $ 5,3 млрд. За той же час в економіку маленької Чехії було вкладено ззовні понад $ 20,0 млрд. Щорічні інвестиції в экономику Польщі досягають $ 5,0 млрд. За рівнєм інвестиційної привабливості Україна знаходиться в сьомій десятці країн, поступаючись навіть Албанії, а укладені раніше договори часом не виконуються через підвищення інвестиційних ризиків у країні, що підкреслює особливу значищість державної економічної політики України у цьому питанні.
Однак, незважаючи на всі перераховані фактори, маркетологи [48, 62] вважають автомобільний ринок України ненасиченим і дуже оптимістичні у своїх прогнозах, у т. ч. розглядаючи сценарій при вступі України у СОТ в 2008 році.
В умовах інтеграційних процесів суттєвим є визначенність та напрямки удосконалення розвитку ринка транспортних послуг України. Сучасні тенденції спонукають вітчизняні підприємства, що мають бізнес у цій сфері, враховувати особливості української автотранспортної промисловості. Насамперед, розвиток автотранспорту України іде по шляху створення широкої ділерської та дістреб'ютерської мережі відомих світових автовиробників, а питання створення вітчизнянного конкурентного бренда відкладається на невизначенний термін, і, взагалі, багатьом здається нездоланною мрією.
В Україні слабко розвинуто власне виробництво автотранспорту (у т.ч. легкового, грузового, пасажирського та спеціального). Зростаючі потреби на ринку автотранспорта задовольняються, насамперед, транспотрними засобами з Європи, Азії, Росії, Японії, Південної Кореї, Японії, Амеріки та Китаю, який швидко заповнює вітчизняний ринок і стає все більш вагомим автопостачальником в усьому світі. При цьому зростання випуску модифікацій автотранспортних засобів йде більш високими темпами ніж зростання випуску самих засобів.
Осн