РОЗДІЛ 2.
АНАЛІЗУВАННЯ СТАНУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
2.1. Тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних
підприємств та оцінка експортного потенціалу регіонів України
Становлення зовнішньоекономічної діяльності України як важливої частини
міжнародної економіки було і є особливим та суперечливим процесом. Україна,
завдяки своєму географічному положенню, розташовувалась між Європою та Азією,
на перетині історичних торгівельних шляхів. Держава була повноправним учасником
обмінних процесів протягом тривалого періоду часу і до сьогоднішнього дня.
Археологічні пам‘ятники свідчать про активну міжнародну торгівлю, що її вели
скіфи, сармати, грецькі колоністи. Пізніше важливу роль відігравала торгівля з
арабами, Візантією, а з плином часу – з Західною Європою, Польщею, Туреччиною,
Росією.
У складі колишнього Радянського Союзу економіка України розвивалась, майже не
беручи участі у міжнародному поділі праці.
З другого боку, десятиріччями складені міжгалузеві зв‘язки дозволили працювати
підприємствам майже безперебійно, на повну потужність, випускаючи великий обсяг
конкурентоспроможної продукції. Наприклад, основна продукція Луцького
автомобільного заводу – "Волинянка" продавалась у 72 країни світу.
Правовою основою для зовнішньоекономічних зв‘язків незалежної України стали
Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) та Акт
проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.).
Економіка незалежної країни за всіма напрямками була незбалансованою: імпорт
розглядався як засіб латання дірок, а експорт – як вимушена плата за імпорт. В
цілому ж система управління зовнішньоекономічної діяльності не допомагала росту
ефективності експорту. Експорт не міг бути достатньо ефективним ще й тому, що
безпосередні творці експортного потенціалу – первинні виробничі ланки, наукові
установи та інші заклади інтелектуальної творчості були відсторонені від участі
у зовнішньоекономічних зв‘язках. Створювалось відчуження між виробниками
експортної продукції та результатами експорту [61].
На відкритість економіки України протягом років реформ негативно вплинули
високі показники інфляції та зростання цін, які відбились на ставках
кредитування. Останнє, у свою чергу, погіршувало умови інвестування, зокрема,
інвестування міжнародного.
Розвиток національної економіки залежить міжнародного економічного
співробітництва. Частиною такого співробітництва є зовнішньоекономічна
діяльність, структурним елементом якої є експортно-імпортна діяльність
підприємства.
Визначальною передумовою розвитку експортно-імпортної діяльності підприємства і
держави в цілому є вступ до ЄС. Першим кроком до цього є вступ у СОТ. Крім того
мають бути сформульовані чіткі відповіді щодо характеру і глибини взаємодії
України з державами, які формують Єдиний економічний простір (ЄЕП). Участь
України у формуванні ЄЕП має розглядатись як процес, органічно підпорядкований
стратегічному курсу європейської інтеграції. Ідеться насамперед про повну
реалізацію положень Угоди щодо поетапного формування в межах ЄЕП зони вільної
торгівлі без вилучень і обмежень [114, с. 331].
Сьогодні Україна є учасником понад 100 міжнародних організацій, тимчасовий член
Ради Безпеки ООН, ініціатор створення неформального об’єднання держав ГУУАМ,
один з ініціаторів створення Організації Чорноморського економічного
співробітництва, контрибутор безпеки в Південно-Східній Європі.
У період участі більшості країн світу у міжнародному поділі праці, глобалізації
міжнародної економіки кожна держава зобов’язана знайти свою конкурентну
перевагу, що стане локомотивом її швидкого зростання. Провідні держави Америки
та Європи акцентують увагу саме на експорті високотехнологічної продукції. Це
зазначається у державних програмах стимулювання та підтримки
зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Безумовно, свої потенційні
унікальні ніші є і в національній економіці України.
Виходячи з кон’юнктури світового і внутрішнього ринку, Законів України „Про
інноваційну діяльність” та „Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки в
Україні”, до пріоритетних виробництв, що можуть сприяти досить швидкому
підвищенню рівня промислово-технологічної переробки та посиленню
конкурентоспроможності продукції, у машинобудуванні, можна віднести –
виробництво авіаційної і ракето-космічної техніки, приладобудування,
суднобудування, автомобілебудування, виробництво новітнього рухомого складу та
іншого обладнання для залізничного транспорту, міських автобусів великої та
особливо великої місткості, дорожньобудівельної техніки, комунального
машинобудування, енергетичних агрегатів – паливних елементів та техніки на їх
основі, верстато-інструментальне, енергетичне і сільськогосподарське
машинобудування, окремі виробництва електронної техніки та засобів зв’язку.
Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності привела до кардинальних змін у
системі транскордонних потоків товарів, послуг, капіталів, формування нових
інструментів і механізмів ЗЕД. Її результати мають як позитивний, так і
негативний вплив на економіку країни. З одного боку, зовнішньоекономічний
сектор протягом останнього десятиріччя дозволив сформувати валютні резерви
країни, створити робочі місця в експортноорієнтованих сферах економіки,
наповнити державний бюджет країни. З іншого боку, масштаби зовнішньої торгівлі,
її структура не відповідають національним інтересам через високий рівень
сировинної складової українського експорту [199].
З метою поглиблення та об’єктивного врахування остан
- Київ+380960830922