РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ГОТОВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ДО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
2.1. Визначення можливості отримання інновації на різних етапах її готовності
Існуюче виробництво, його форми і методи все більше стають нездатними задовольнити вимоги, потреби споживачів, враховуючи зростаючі темпи динаміки змін та їх якісне удосконалення. Для ліквідування протиріч, що склалися між виробництвом і споживанням, необхідно проваджувати постійні принципові зміни в техніці, технології, організації виробництва, які б чинили дійовий вплив. Новий рівень продуктивності праці, якісне оновлення техніки, технологій виробництва виробів забезпечує більш широкі можливості для єдності виробництва і споживання.
Зазначений процес вимагає постійного координуючого управлінського впливу. Особливо актуальними стають ці питання в умовах жорсткої обмеженості ресурсів.
Сучасні тенденції світової економіки, а також умови функціонування економіки України свідчать про перспективність впровадження інноваційного шляху розвитку підприємств, який небезпідставно стає найбільш поширеним шляхом розвитку. Особливістю економічної системи стала заміна основних конкурентних переваг, які дозволяють господарюючим суб'єктам виживати, функціонувати і розвиватись у зовнішньому середовищі, через значне посиленню ролі нематеріальних активів, збільшенню уваги до інтелектуального капіталу, що приводить до зміщення структурних акцентів в інвестиційній політиці. У сучасних конкурентних умовах триває боротьба не стільки за можливість володіння капітальними ресурсами, матеріальними цінностями, скільки за можливість, здатність до розробки і впровадження інновацій, одержання унікальних прав на володіння результатами досліджень тощо. У своїх дослідженнях Трифілова А.А. виділяє такі основні характеристики сучасної економіки [153, с. 12]:
стратегічним фактором економічного зростання стають наукові знання;
домінування від фізичного капіталу переходить до інтелектуального;
переважного значення набувають нематеріальні активи;
основні конкурентні переваги переходять із сфери промислових технологій до технологічних та управлінських інновацій;
основна формула виробництва "Капітал + науково-дослідні та досвідні конструкторські роботи" витискує попередню "Капітал + праця";
на заміну переливу капіталу і здібностей в основних стратегіях у світовій економіці приходять стратегії переливу знань і технологій;
інноваційний процес набуває постійного характеру, а процеси управління ним виходять на корпоративний рівень.
Динамізм зміни середовища, значне збільшення факторів ризику, високий рівень невизначеності умов функціонування підприємства вимагають урахування широкого спектра факторів для вирішення поставлених завдань і досягнення намічених цілей.
У розділі 1 було розглянуто сутність поняття розвитку, а також визначено вплив інновацій на цей процес із зазначенням ступеня впливу як на розвиток, так і на діяльність підприємства в цілому залежно від класифікаційних характеристик нововведення. Визначившись з місцем інновацій у діяльності підприємства та їх роллю в створенні умов підвищення ефективності діяльності, автор вважає за необхідне в рамках даної роботи визначити всі стадії процесу створення та впровадження нововведень, провести аналіз з метою визначення можливостей здійснення управлінського впливу на інноваційний процес на різних його стадіях. Наявність можливості здійснення такого управлінського впливу, а також його ступінь виступають важливими факторами при формуванні системи управління інноваційним розвитком підприємства, справляючи значний вплив на структуру системи управління інноваційним розвитком підприємства, на кількісні та змістовні характеристики її підсистем, а також на зв'язки при їх взаємодії. На рис. 2.1 подана послідовність етапів, які проходить ідея від її зародження до втілення у виробництво та отримання результатів.
Рис. 2.1. Послідовність етапів створення та впровадження інновації
Сучасна система фундаментальних досліджень, фундаментальна наука, ґрунтуються на світовій науковій базі, яка формувалась протягом всієї історії існування людства. Інтелектуальний внесок багатьох поколінь вчених постійно збільшує науковий потенціал людства, а разом з тим і наукомісткість продукції. В сучасній фундаментальній науці використовуються результати попередніх досліджень, розробок, частина з яких так і не була впроваджена. Такі дослідження пропонуємо розподілити на:
відкриті для широкого кола користувачів - для міжнародної спільноти в наукових колах, у рамках держави - це теоретичні знання, теорії, що доведені, результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, які оприлюднені, а достовірність такого знання була підтверджена тощо. Переважно спектр використання таких теоретичних знань розповсюджується майже на всі сфери науки та життя;
закриті для широкого кола користувачів - в межах наукового центру, інституту, галузі, держави. До цієї категорії, на думку автора, коректно віднести такі дослідження: розробки, результати яких було використано лише замовником з обов'язковою умовою щодо закритості інформації про технологічні особливості, які забезпечили унікальність і новизну; роботи над науковими проблемами за державним замовленням, результати яких використовуються військово-промисловим комплексом; інші розробки для підприємств, галузей, які мають стратегічне значення, тощо.
Спрямованістю фундаментальних досліджень є отримання нових наукових знань, виявлення найбільш важливих закономірностей.
Ідея або сформульована наукова проблема після обробки даними, існуючими фактами перетворюється в наукову гіпотезу або групу гіпотез. Детальне вивчення найбільш імовірної гіпотези, відповідність її достовірним знанням, доведення відсутності логічних протиріч приводить до появи теоретично-розробленого знання - формулювання теорії, а в деяких випадках і до відкриття. Пріоритетне значення фундаментальної науки визначається