РОЗДІЛ III РОЗРОБКА МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД З ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЕЛЕКТРОЗВ'ЯЗКУ ТА ФОРМУВАННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ
3.1 Розробка методичних засад з оцінки конкурентоспроможності підприємства електрозв'язку
Проведений аналіз праць вчених, в яких досліджувалися питання управління телекомунікаційними підприємствами: В.М. Гранатурова, В.М. Орлова, С.В. Войтко, Н.П. Рєзникової , О.О. Голубицької , Г.М. Жигульської, В.К. Стеклова, Л.І. Шехтмана [0, 0, 0 - 0, 0-0] показав, що для підприємства електрозв'язку методичні розробки відносно оцінки конкурентоспроможності підприємства недостатньо розроблені. Підприємство електрозв'язку має свою специфіку функціонування, що має знайти відображення у показниках. Тому розробка методики оцінки конкурентостійкості підприємства є актуальною теоретичною і практичною задачею.
Можна сформулювати вимоги до методики оцінки конкурентоспроможності підприємства:
- комплексність;
- системність;
- врахування динамічності показників в просторі і часі;
- врахування специфіки діяльності підприємств електрозв'язку.
При цьому слід відзначити, що елементи оцінки повинні бути пов'язані із різнобічними інтересами галузі зв'язку, які мають за мету [0, 0, 0]:
- отримання підприємствами прибутку, який є необхідним для розвитку матеріально-технічної бази і соціальних заходів;
- задоволення вимог користувачів, які зацікавлені у найбільш повному задоволенні своїх потреб, збереженні доступності основних послуг;
- задоволення вимог суспільства в цілому, оскільки без розвинутої телекомунікаційної галузі неможливо ефективне функціонування економіки, державного управління, підвищення якості життя громадян.
Для створення адекватної методики оцінки конкурентоспроможності підприємства, яке відноситься до галузі телекомунікацій, визначимо особливості його діяльності.
Галузь телекомунікацій відноситься до категорії науко- та інформаційноємних. Головна перевага таких галузей полягає в умінні створювати радикально нові вироби й швидко виводити їх на ринок. Визначальними характеристиками стратегічного потенціалу підприємств таких галузей є [0, С.99]:
- високий рівень інтелектуальних та інформаційних ресурсів підприємств та висока "пізнавальна мобільність" їх персоналу;
- високі витрати на НДДКР з метою генерування технологічних інновацій;
- інноваційний характер діяльності операційних підрозділів підприємств.
У науко- та інформаційноємних галузях, до якої відноситься і галузь телекомунікацій, якість та швидкість ринкового освоєння продукції визначається рядом факторів, зокрема, рівнем інноваційного розвитку підприємства. Це обумовлює, як відзначено в роботі [0], по-перше, походження та тип конкурентних переваг - інноваційно-технологічні; по-друге, критерії конкурентоспроможності - витрати, якість, швидкість; по-третє, засіб формування конкурентних переваг - інновації/якість, ціна та швидкість створення виробів. Витрати на НДДКР, підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підприємств стають головною передумовою створення і підтримки інноваційних переваг підприємств та програм їх нарощування.
С. В. Войтко, характеризуючи галузь телекомунікацій, відносить її до інформаційно-комунікаційної сфери, для якої характерними рисами є [0]:
- незалежність від кліматичних впливів;
- динамічний розвиток;
- постійна необхідність удосконалення галузі і нарощування продуктивності інформаційних систем;
- відносно короткий термін повернення інвестицій;
- генерування трафіку відбувається відповідно потреб і пропозиції інформації;
- інтеграція двох сфер - інформаційні технології і телекомунікації, що обумовлено структурним взаємопроникненням, взаємодоповненням і взаємозалежністю товарів та послуг телекомунікацій і інформаційних технологій;
Основними тенденціями розвитку інформаційно-комунікаційної сфери є глобалізація, конвергенція, персоналізація, дерегулювання [0, С.49]. Для телекомунікаційної галузі, як для наукомісткої, високотехнологічної, властива швидка зміна конкурентного середовища, технологій, попиту на послуги тощо.
Для сфери телекомунікацій притаманне перетворення інформації у виробничих процесах, при цьому використовується енергія.
Послуги телекомунікаційного підприємства, переважно надаються в автоматичному режимі, маршрутизація потоків інформації здійснюється переважно без участі працівників. Присутність спеціаліста у процесі надання телекомунікаційних послуг здебільшого обумовлена необхідністю обслуговування обладнання [0, 0]. Сукупність пов'язаних із процесом надання послуг усіх робочих місць і зв'язку між ними становить структуру підприємства як організаційної системи. Особливостями побудови структури телекомунікаційного підприємства є розподіл її складових у просторі, тобто базові станції, лінії передачі даних, супутники зв'язку тощо розташовані на значній відстані один від одного. Наприклад, для надання послуги міжміської розмови залучається комунікаційне обладнання не тільки вихідної і вхідної, а й транзитних станцій. До того ж, якщо абоненти належать до різних операторів, використовуються канали обох організацій, що надають послуги. Міжнародний зв'язок може залучати до надання послуги транзитні станції декількох країн.
Існуюча фіксована телефонія базується на застарілому устаткуванні і погано пристосована до нових підходів, яких вимагає ринок. Для нових послуг у фіксованих мережах темпи розвитку удвічі менші, ніж в мобільних. Положення посилюється наявністю великого парку застарілого комутаційного устаткування, незадовільним станом дорогої абонентської мережі [0, 0].
Одним з шляхів рішення ситуації, що склалася, є введення мереж NGN, які використовують комутацію пакетів. Це дозволяє створити універсальні мережі, що передають різні види інформації і надають користувачам різні послуги (голос, дані, відео). За рахунок зменшення вартості устаткування, що вводиться, і програмного за