Стратегія гнучкого ціноутворення на кінцеву продукцію підприємств молочної галузі

РОЗДІЛ 2
КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ
СТРАТЕГІЇ ІНТЕНСИВНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ МОЛОЧНОЇ ГАЛУЗІ
2.1. Аналіз галузевого ринкового середовища підприємств молочної галузі
Стратегічно важливою ланкою агропромислового сектору є харчова промисловість,
від якої залежить добробут українського народу. Існування потужної вітчизняної
харчової промисловості необхідно для забезпечення нормальної життєдіяльності і
задоволення первинних потреб населення, підтримки та збереження його здоров’я,
створення передумов для розвитку наукоємних галузей, поповнення фінансами
державного бюджету. Завдяки цьому, розвиток харчової промисловості може бути
пріоритетним напрямом вітчизняної економічної політики держави.
До галузей харчової промисловості можна віднести м'ясну, молочну,
борошномельно-круп'яну, виноробну, пивоварну, цукрову, кондитерську,
олійно-жирову, консервну, хлібопекарську, рибну та інші. Конститутивними
факторами розвитку галузей харчової промисловості є щільність і
платоспроможність населення, стан сировинної бази, форми організації
виробництва, конкуренція. Об'єктивними факторами є природно-кліматичні умови і
науково-технічний прогрес.
Харчову промисловість вчені-економісти розглядають, з одного боку, як об’єкт
подолання бідності в Україні [95, с. 71], а з іншого боку, як елемент
перерозподільчих процесів у доходах українського населення та подолання
дефіциту інвестиційних ресурсів [96, с. 74-75]. Згідно з методикою Організації
Об’єднаних Націй використовуються два граничні критерії, які характеризують
продовольчу ситуацію в країні [97, с. 71-72]:
- По-перше, особистий добовий раціон харчування населення з енергетичною
цінністю у 2,5 тис. калорій.
- По-друге, – це витрати сімейного бюджету на харчування, які не повинні
перевищувати 60% від загальної суми доходів сім’ї.
Серед великої кількості різноманітних продуктів тваринного та рослинного
походження найбільш цінними в харчовому та біологічному відношенні є молоко та
молочна продукція, особливо для дітей і людей похилого віку. Харчова цінність
молокопродуктів полягає в тому, що вони містять усі необхідні для людини
поживні речовини в оптимально збалансованому співвідношенні.
Молочна продукція здатна не тільки виводити з організму людини солі важких
металів і радіонукліди, а також сприяє нормальному функціонуванню багатьох
органів людини, передусім печінки. Молочна продукція характеризується високими
органолептичними властивостями і використовується в їжу як безпосередньо, так і
для приготування страв є сировиною у різних галузях харчової промисловості [98,
с. 166].
Молоко – незамінний, найбільш повноцінний харчовий продукт, створений природою.
Як єдина їжа новонародженого, молоко за­безпечує його всіма поживними
речовинами, необхідними для нор­мального росту та розвитку.
Тому за багатством і різноманітністю харчових речовин молоко є неперевершеним
серед інших харчових продуктів. До його складу входить близько 100 поживних
речовин, серед них – 18 амінокислот, 20 жирних кислот, 25 мінеральних со­лей,
12 вітамінів, цукор та інші речовини. Загальний вміст білкових речовин у молоці
— 3-3,5%, жиру та жироподібних речовин – 3-4%. Таке співвідношення білкових
речовин і жирів у харчових продуктах є найбільш сприятливим (відповідає
потребам організ­му людини і сприяє повному їх засвоєнню) [99, с. 4].
Поява перших молокозаводів розпочалася з 1921 року, де перші підприємства
виробляли, в першу чергу, масло. Їхня потужність становила 3-5 тонн готової
продукції за добу. Протягом 1925-1985 років деякі заводи по переробці молока в
змозі були досягти 600 тонн готової продукції. Їхня загальна проектна
потужність – 20 млн. тонн молока за рік. Ємність українського ринку молочних
продуктів у перерахуванні на молоко становила 18,5 млн. тонн за рік.
З початку незалежності України розпочинається падіння платоспроможного попиту,
як наслідок – зниження обсягів виробництва молочної продукції на 30-40% за рік.
Чимало підприємств молочної галузі зупиняють свою діяльність. Кількість діючих
підприємств скорочується до 480. І тільки з 1997 року молочна галузь є
сприятливою для інвестування і припливу капіталу [100, с. 470].
Серед основних країн-виробників молока (Австралія, Нова Зеландія, США) ще на
початку 90-х років Україна займала одне із провідних місць у світі. Проте
економічна криза, що розгорталася протягом дев’яти років (1990-1999 років), не
оминула і молочну галузь, результатом чого стало скорочення обсягів виробництва
майже на 79% у порівнянні з 1990 роком.
У 2006 році порівняно з 1990 роком скоротилося виробництво молока на душу
населення на 11221 тис. тонн [43, с. 177], або на 54,20%. Що спричинило
скорочення споживання молочної продукції населенням на 138 кілограм на одну
особу за рік. Так, різниця між рекомендуємою нормою споживання молочної
продукції і споживання населенням у 2006 році становила 155 кілограм на одну
особу за рік. Із галузі, що давала значні експортні надходження, вона
перетворилася у таку, де рентабельність коливається в середньому в межах від 3
до 15%.
Питома вага молочної галузі в загальних обсягах харчової та переробної
промисловості в 2006 році склала 17,20%, це більше, ніж м’ясна, кондитерська,
консервна та інші. Серед галузей харчової промисловості молочна галузь займає
третє місце за обсягами [43, с. 116-117]. Вітчизняна молочна галузь об’єднує
такі основні виробництва: виробництво незбираного молока та молококонсервне,
маслоробне, сироробне.
Молочна галузь має свої особливості: сезонність виробництва; залежність від
природних умов; короткі строки зберігання сировини; складність технології
вироб