РОЗДІЛ 2
Дослідження СУЧАСНИХ методичних підходів до оцінювання фінансовоЇ стійкості
підприємства
2.1. Виявлення проблем методичного забезпечення оцінювання фінансової стійкості
підприємства
В умовах ринкової економіки інформація про фінансову стійкість підприємств є
основою для прийняття управлінських рішень з позиції акціонерів, кредиторів,
інвесторів тощо. Практика господарювання свідчить, що її об’єктивність та
обґрунтованість значною мірою залежить від якості та кількості
фінансово-аналітичних розрахунків.
Для з’ясування особливостей отримання інформації про фінансову стійкість
підприємства було вивчено роботи [15, 21, 30, 35, 57, 63, 77, 91-94, 103, 120,
126-127, 130, 133, 175]. В результаті чого було встановлено, що методичні
підходи до оцінювання фінансової стійкості підприємства не є уніфікованими та
знаходяться в полі уваги як вітчизняної, так і зарубіжної науки та практики.
Так, Ковальов В.В., Патров В.В. та Биков В.А. [63] при виконанні аналізу
фінансової стійкості підприємства рекомендують використовувати систему
показників, які характеризують його майновий потенціал, ліквідність,
платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, прибуток та
рентабельність, положення на ринку цінних паперів.
Гінзбург А.І. [30] наголошує, що на сьогодні в Росії використовується ряд
методик аналізу фінансової стійкості підприємства, що ґрунтуються на розрахунку
понад п’ятидесяті фінансових показників. Він вважає, що за ознакою однорідності
їх можна класифікувати на показники ліквідності та платоспроможності, структури
поточних активів, фінансової незалежності, ділової активності та
рентабельності.
Запропонована в роботі Шеремета А.Д. [175] методика фінансового аналізу
господарської діяльності підприємства включає три взаємопов’язаних блоки:
аналіз фінансових результатів;
аналіз фінансового стану;
аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності.
Кожен з аналітичних блоків містить у собі декілька елементів. Так, основними
напрямами аналізу фінансових результатів є аналіз рівня та динаміки прибутку;
аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, нереалізаційної та
фінансової діяльності; аналіз використання чистого прибутку; аналіз
взаємозв’язку витрат, обсягу виробництва (продажу) та прибутку; аналіз резервів
зростання прибутку на основі оптимізації обсягів та витрат виробництва та
обігу. Напрямами аналізу фінансового стану є аналіз доходності (рентабельності)
капіталу, ділової (господарської) активності, фінансової незалежності,
ліквідності балансу та платоспроможності підприємства. Напрямами аналізу
ефективності фінансово-господарської діяльності є аналіз рентабельності та
аналіз результативності використання нематеріальних, основних та оборотних
активів.
Окрім того, Шеремет А.Д. значну увагу приділяє проведенню факторного аналізу.
Найважливішими результуючими показниками фінансово-господарської діяльності
підприємства він вважає прибуток, рентабельність, фондовіддачу та коефіцієнт
стійкості економічного зростання. Через це, в його роботі знайшли
відображення:
методика аналізу впливу факторів на прибуток від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг), яка є основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень
відносно коректування ринкової стратегії підприємства;
факторна модель рентабельності, яка розкриває важливі причинно-наслідкові
зв’язки між показниками фінансового стану підприємства та його фінансовими
результатами;
факторний аналіз коефіцієнту стійкості економічного зростання та фондовіддачі.
Майже аналогічну позицію займає відома українська вчена в області фінансового
аналізу господарської діяльності підприємства, Ізмайлова К.В. [57]. Вона також
підкреслює доцільність виконання факторного аналізу прибутку від операційної
діяльності, рентабельності реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг),
власного капіталу та виробничих фондів. Проте, вона додатково виділяє ще деякі
елементи аналізу, зокрема аналіз ліквідності балансу, аналіз собівартості
продукції (товарів, робіт, послуг) та аналіз ринкової вартості підприємства.
Однак, автор не приділяє увагу аналізу фінансових результатів від іншої
реалізації, нереалізаційної та фінансової діяльності. Окрім того, в роботі
Ізмайлової К.В. є деякі протиріччя. Так, наприклад, автор пропонує дві формули
для розрахунку робочого капіталу, що відрізняються на величину довгострокових
зобов’язань. При розрахунку коефіцієнту автономії вона розглядає власний
капітал як суму першого, другого та п’ятого розділів пасиву балансу, а при
обчисленні коефіцієнту стійкості економічного зростання – як підсумок 1 розділу
пасиву балансу. Крім того, Ізмайлова К.В. пропонує розраховувати коефіцієнт
оборотності кредиторської заборгованості як відношення собівартості
реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до середньої величини
кредиторської заборгованості. Однак, більшість вчених [21, 38, 63, 76, 110,
124, 154, 175] стверджують, що у чисельнику дробі має знаходитися сума чистого
доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Брігхем Є.Ф. [21] стверджує, що обґрунтоване прогнозування
фінансово-господарської діяльності підприємства можна зробити ґрунтуючись на
значеннях коефіцієнтів ліквідності, платоспроможності, ділової активності,
прибутковості та ринкової вартості.
Гриньова В.М. та Коюда В.О. [35] відмічають, що найбільш інформативними
показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства є показники
фінансової незалежності, ліквідності, ділової активності та рентабельності.
Павловська О.В. [120] зазначає, що при ви
- Київ+380960830922