Ви є тут

Оцінка ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах агротехнічного сервісу

Автор: 
Болдуєва Оксана Валеріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U000034
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
АГРОТЕХНІЧНОГО СЕРВІСУ
2.1. Оцінка забезпеченості підприємств агротехнічного сервісу трудовими
ресурсами
Виробничий потенціал технічного обслуговування сільськогосподарських
підприємств обмежується потужністю ремонтної бази, тоді як фактичний обсяг
дорівнює обсягу послуг, що надаються. У 2006 р. в Запорізькій області фактичні
обсяги робіт з технічного обслуговування суб'єктів аграрної сфери становили
29,7% потенційно можливих [131] і характеризуються нестабільністю.
Падіння завантаження підприємств з ремонтно-технічного обслуговування зумовлює
збільшення частки накладних витрат у ціні послуг, що робить їх невигідними для
споживачів. Кваліфіковані працівники таких підприємств звільняються й
переходять в інші комерційні структури. Підприємства часто перепрофілюються,
беруть землю в оренду й організують підсобні виробництва, об’єднуються з
найближчими сільськогосподарськими підприємствами.
Ці недоліки, а також збережений монополізм спеціалізованих сервісних структур
виявляються при створенні на їх базі машинно-технологічних станцій,
механізованих загонів і пунктів прокату. Послуги цих формувань коштують
господарствам у 2-3 рази дорожче, ніж виконання тих самих робіт власними
силами.
Не може вважатися раціональним й управління ремонтними обслуговуючими
підрозділами з боку сільськогосподарських товаровиробників, оскільки лише 8%
агротехсервісних структур контролюється сільськогосподарськими підприємствами
через власність на акції [31].
Спад попиту на агротехнічне обслуговування з боку сільськогосподарських
товаровиробників спричиняє простої устаткування в ремонтно-обслуговуючих
структурах. Неефективне використання потужностей негативно позначається на
собівартості послуг, які надаються, тобто сприяє збільшенню суми постійних
витрат на одиницю продукції. Це змушує ремонтно-технічні підприємства
підвищувати ціни на послуги.
На нашу думку, однією з причин скорочення обсягів агротехнічного обслуговування
є загальна системна криза в економіці, що призвела до зниження платоспроможного
попиту сільськогосподарських товаровиробників, до різкого погіршення їх
фінансового стану.
Неплатоспроможність сільських товаровиробників сприяла скороченню обсягів
виробництва на промислових підприємствах, орієнтованих на агротехнічне
обслуговування. На сьогодні вони продовжують скорочуватися, що зумовлено
особливостями технічного обслуговування сільськогосподарських підприємстві в
умовах перехідної економіки.
Сучасне сільськогосподарське виробництво неможливе без розвиненої
матеріально-технічної бази й високоорганізованої системи формування та
використання машинно-тракторного парку на внутрішньогосподарському та
міжгосподарському рівнях, без удосконалення технологічних процесів виробництва
продукції. Матеріально-технічна база розвивалася на основі постійного
впровадження нової техніки і передових технологій, комплексної механізації,
електрифікації, автоматизації та хімізації виробничих процесів, меліорації
земель, удосконалення форм організації праці й управління виробництвом,
зростання кваліфікації трудових ресурсів, прискорення темпів науково-технічного
прогресу.
Висока ефективність використання матеріально-технічної бази досягається при
оптимальній технічній оснащеності, своєчасному оновленні, освоєнні прогресивних
технологій виробництва сільськогосподарської продукції і раціональних форм
організації машиновикористання і ремонтно-технічного та виробничого
обслуговування, постачання матеріально-технічних ресурсів. Об’єктивною
передумовою такої відповідності є забезпеченість сільськогосподарських
товаровиробників достатньою кількістю високоефективних технічних засобів,
запасних частин, нафтопродуктів, засобів хімізації, інженерно-технічними та
виробничими послугами, науково обґрунтованими прогресивними технологіями
виробництва, кваліфікованими механізаторськими, інженерно-технічними кадрами.
Тривала економічна криза 1990-х рр. найбільше позначилася на технічному стані
галузі. Останніми роками спостерігається тенденція до зниження рівня технічного
забезпечення села. Наявний технічний потенціал, енергетичне забезпечення,
ремонтно-обслуговуюча база та трудові ресурси не відповідають сучасним вимогам
аграрного виробництва [125]. На сьогодні основними машинами сільське
господарство забезпечене лише на 40-60%. Наявна кількість тракторів і комбайнів
не відповідає технологічній потребі, а структура парку – нинішнім розмірам
господарств. Зокрема, потреба в тракторах задовольняється лише на 60%, а в
зернозбиральних комбайнах – на 48%. Пік оснащеності технікою припадає на 1991
р., а потім знижувалася з року в рік. Високі темпи зниження оснащеності
спостерігалися по всіх видах сільськогосподарських машин і обладнання.
У наступні роки через невиважену державну політику щодо сільського
господарства, нестабільність або відсутність відповідного законодавства та
погіршення наукового забезпечення, намагання держави, як це було протягом
всього існування СРСР, вирішити фінансово-економічні проблеми
народногосподарського комплексу за рахунок сільськогосподарського виробництва
призвели до занепаду його матеріально-технічної бази.
Науковими дослідженнями встановлено, що для підтримання працездатності машин на
високому технологічному рівні необхідно, крім періодичного технічного
обслуговування, капітально ремонтувати близько 20-25% тракторів, 30-40%
збиральної техніки, 15-20% ватажних автомобілів. Від 30 до 50% машин потреб