Розділ 2.
Методи й моделі управління конкурентоспроможністю підприємств
2.1. Оцінка конкурентоспроможності машинобудівної продукції промислового
призначення
Найбільш об'єктивна оцінка конкурентоспроможності продукції дається ринком –
чим більш високу ринкову частку займає той або інший виріб, тим вище його
конкурентоспроможність. У зв'язку з цим у даній роботі задача оцінки
конкурентоспроможності продукції зводиться до оцінки факторів, що впливають на
успішність реалізації продукції.
У літературі домінує ідея оцінки конкурентоспроможності продукції за допомогою
інтегрального, або складеного показника, який розраховується на основі різних
факторів, при цьому в різних дослідженнях змінюється склад факторів і спосіб їх
математичного включення до моделі [24; 25; 27; 96]. М. Сільверберг стверджує,
що конкурентоспроможність продукції є лінійною комбінацією натурального
логарифма її ціни й часу доставки [97]. Х. Квасницька вважає, що
конкурентоспроможність продукції залежить від її технологічних характеристик і
цінової еластичності [98]. У роботі Р.А. Фатхутдінова [99] пропонується
враховувати показник корисного ефекту від експлуатації продукції. У роботі
[100] указується на високу роль товарної марки.
Інший підхід – це в розрахунок імовірності вибору споживачем того або іншого
виду продукції. Так, В.Я. Заруба пропонує оцінювати імовірність придбання
конкретним покупцем конкретного товару як відношення випадкової величини, що
характеризує привабливість даного товару для споживача, до суми аналогічних
величин для всіх конкуруючих товарів [101, с. 7-10].
Проте, ступінь розкриття в літературі проблеми конкурентоспроможності стосовно
до машинобудівної продукції промислового призначення недостатня. Аналіз
літератури показує, що більшість авторів при оцінці й аналізі
конкурентоспроможності продукції приділяють основну увагу її якісним і ціновим
характеристикам, найчастіше залишаючи без істотної уваги інші фактори. Це можна
зустріти в роботах Р.М. Лепи [27, с. 76-84], О.Д. Немцева [102, с. 94-97] й
інших авторів. Такий підхід до конкурентоспроможності може зі значним успіхом
використовуватися для ринків однорідної продукції, однак по мірі зростання
диференціації якісних характеристик продукції усе більшого впливу набувають
інші фактори, які дуже часто залишаються поза увагою дослідників. Особливо це
твердження справедливе для машинобудівної продукції промислового призначення.
Її конкурентоспроможність залежить не тільки від об'єктивних якісних і цінових
характеристик, але і від особливостей поводження споживачів [1; 103], яка
виражаються в їх суб'єктивних перевагах. У зв'язку з цим, надзвичайно
актуальним завданням є виявлення найважливіших факторів, які впливають на
конкурентоспроможність продукції. Відносини у сфері реалізації продукції
промислового призначення дуже складні, і здійснити їх повну формалізацію не
виявляється можливим. Тому може ставитися завдання виявлення й аналізу найбільш
важливих факторів, внесок яких є найвпливовішим. Одним із напрямків
удосконалювання існуючих підходів є урахування суб'єктивних переваг споживачів
при оцінці конкурентоспроможності продукції.
Фактори, що впливають на конкурентоспроможність продукції, доцільно об'єднати в
інтегральний показник. Це пояснюється тим, що такий підхід дозволить врахувати
взаємозалежність значення цього показника й частки ринку, створивши таким чином
механізм оцінки впливу зміни окремих факторів конкурентоспроможності на
розрахункову ринкову частку продукції, що сформує основу для управління нею. Із
самої сутності поняття конкурентоспроможності випливає, що вона знаходиться у
прямому зв'язку з ринковою часткою продукції. Тому між значеннями показника
конкурентоспроможності продукції й часткою ринку в натуральному вираженні має
існувати пряма пропорційна залежність.
На рис. 2.1 показана процедура побудови інтегрального показника
конкурентоспроможності продукції.
Рис. 2.1. Алгоритм побудови інтегрального показника конкурентоспроможності
продукції
Першим етапом побудови інтегрального показника є аналіз процесу прийняття
споживачем рішення про придбання машинобудівної продукції промислового
призначення. Приймається гіпотеза про раціональне поводження споживача: його
метою є максимізація корисного ефекту при мінімізації витрат. Загальна
процедура ухвалення рішення у випадку з машинобудівною продукцією промислового
призначення представлена на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Процедура ухвалення рішення про придбання машинобудівної
продукції промислового призначення
Вихідним моментом є бажання-конкуренти, об'єктом яких можуть бути різні товари,
що задовольняють ідентичну потребу покупця [104]. Тому важливим завданням є
визначення того, яким саме чином особа, що приймає рішення (ОПР), здійснює
ранжирування наявної на ринку продукції за ступенем привабливості, які фактори
приймаються при цьому до уваги і які з них впливають найбільше. Під
привабливістю в даному випадку розуміється ступінь суб'єктивної позитивної
оцінки. Укрупнені елементи структури вхідної інформації (інформаційні блоки)
для машинобудівної продукції промислового призначення показані на рис. 2.3.
Рис. 2.3. Інформаційні блоки, що характеризують привабливість продукції
промислового призначення для споживача
До числа інформаційних блоків не був включений такий важливий фактор, як умови
оплати. Це пояснюється тим, що в сучасній економіці доступність різних умов
оплати залежить не від відносин між споживачем і постачальником, а від розвитку
фінансового ринку і таких послуг, як кредит і лізинг. Ставлення покупця до
виробника в загальному випадку визнач
- Київ+380960830922