Розділ 2
Амортизація У механізмі управління основним капіталом морського торговельного
порту
2.1. Макроекономічний аспект діяльності морських торговельних портів та стан
відтворення основного капіталу в них
Сучасна економічна система держави не може функціонувати у відриві від
зовнішньоекономічної діяльності. Основним фактором розвитку як самої системи,
так і зовнішньоекономічних зв’язків є морський транспорт, який забезпечує
пов’язуючу функцію щодо різних регіонів світу. Морські порти в цьому процесі
набувають статусу пов’язуючої ланки.
Транспортні вузли, в тому числі морські торговельні порти, являють собою
особливу форму взаємодії різноманітних видів транспорту. Порти являють собою
невід’ємну складову транспортного комплексу, вузлові пункти, які забезпечують
функціонування різних видів транспорту як єдиної системи.
Теоретичні та практичні аспекти функціонування і розвитку різних видів
транспорту, в тому числі і морських портів, в ринкових умовах розглядалися в
працях вітчизняних та закордонних вчених, таких як Буркинський Б.В.,
Воєвудський Є.М., Воробйов Ю.Л., Капітанов В.П., Котлубай М.І., Котлубай О.М.,
Лапкіна І.А., Морозова І.В., Постан М.Я., Чекаловець В. І., Якушенко В.Г. та
інші [23, 71, 97, 147].
З точки зору вищеозначених вчених, існує низка основних причин, які обумовлюють
стратегічне положення портів в сучасній виробничій, торговій та транспортній
системі. Таким чином, формується системний підхід до оцінки функціонування та
розвитку морських торговельних портів. Особливістю їх функціонування і розвитку
є необхідність дотримання ряду вимог різних видів транспорту щодо техніки та
технології перевантажувального процесу. В умовах зростання обсягу перевезення
на світовому ринку, поглиблення міжнародних зв’язків, інтенсифікації світової
торгівлі та розвитку зовнішньоторговельного обороту існує об’єктивна
необхідність вдосконалення техніко-економічних параметрів і організації роботи
морських торговельних портів.
Морський порт, з точки зору системного підходу, являє собою складну транспортну
систему, яка на певній території та акваторії здійснює обслуговування суден,
вантажів та пасажирів, перевантаження вантажів з одних видів транспорту на
інші, а також виконує низку допоміжних функцій [147].
Найважливішими завданнями розвитку морських торговельних портів можемо
визначити:
- забезпечення підвищення ефективності функціонування шляхом оптимізації умов
обробки транспортних засобів;
- формування та забезпечення умов функціонування на території України
міжнародних транспортних коридорів;
- вдосконалення техніко-технологічної бази морських торговельних портів у
відповідності до світових стандартів портових послуг;
- підвищення якості робіт;
- покращення умов праці докерів-механізаторів;
- підвищення інвестиційної привабливості сфери портових послуг, насамперед,
через забезпечення стабільної та прозорої політики держави в цій галузі;
- удосконалення системи управління.
Порт самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення виробництва та
капітального будівництва. Реалізація вищеозначених завдань можлива лише на базі
реконструкції існуючих і будівництва нових вантажних комплексів, а також у
формі вдосконалення технології і організації їх роботи.
Морський транспорт України має 18 морських портів, підпорядкованих
Мінтранзв’язку, що розташовані на узбережжі Чорного та Азовського морів, а
також у гирлах річок Дунай, Південний Буг, Дніпро. Морське портове господарство
України є одною з важливих ланок у транспортному комплексі держави, тому що
воно забезпечує прийом, перевантаження, збереження і подальше транспортування
всієї номенклатури зовнішньоторговельних вантажів України, транзитних і
каботажних вантажів.
Роль морських торговельних портів в економіці всіх морських держав не
обмежується лише отриманням порівняно високих прибутків від їх діяльності. Їх
слід, перш за все, розглядати як пов’язуючу ланку між країною і світом. Отже
порти мають важливе стратегічне значення і для економіки України. Для
реалізації функцій морських торговельних портів Україна повинна проводити
збалансовану державну політику у сферах, які визначають діяльність морських
портів, а також всебічно підтримувати їх в умовах жорсткої конкуренції, яка
існує на міжнародному транспортному ринку.
В нових економічних умовах вітчизняні портові системи потребують подекуди
докорінної економічної реформації, яка б дозволила витримувати конкурентний
тиск, що існує на світовому ринку перевезень. Серед економічних інструментів
реформування порту слід виділити ринковий механізм конкуренції та ціноутворення
(реалізація цих механізмів відбувається на рівні держави та галузі), ефективний
механізм відтворення факторів виробництва (внутрішньогосподарський механізм,
який дозволяє забезпечити режим самоокупності), механізм розвитку виробництва
(забезпечення самофінансування) та механізм державного регулювання діяльності
портів (рис. 2.1.).
Реалізація ринкового механізму конкуренції та ціноутворення досягається через
побудову конкурентного середовища та розробку конкурентних стратегій суб’єктів
ринку портових послуг. Цей механізм ставить певні вимоги перед державою, але
потребує чітких і обґрунтованих стратегій функціонування і розвитку і від самих
портів. При чому має бути забезпечений принцип пріоритетності стратегії над
поточними планами та цілями, тобто обраній стратегії підкоряються всі сфери
діяльності порту.
Рис. 2.1. Основні механізми реформування порту
Механізм державного регулювання діяльності портів має функціонувати за
принципом мінімального втручання безпосередньо в діяльність портового
господарства. Порт
- Київ+380960830922