РОЗДІЛ 2
УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ
РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ГІРНИЧОРУДНИХ
ПІДПРИЄМСТВ З ВРАХУВАННЯМ РИЗИКУ
2.1. Теоретико-методологічні засади оцінки ефективності використання ресурсного
потенціалу
В сучасних умовах роботи підприємства, коли всі види основних ресурсів обмежені
у використанні і постійно зростає їх ціна, важливого значення набувають питання
оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу. Слід зазначити, що
теоретичним і методологічним основам цього аспекту присвячено багато досліджень
вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, але багато з них виконані в умовах
командно-адміністративної системи управління, яка має суттєві розбіжності із
ринковою економікою.
Ефективність, в широкому розумінні означає здатність приносити ефект,
результативність будь чого, яка визначається відношенням результату (ефекту) до
витрат, що забезпечили цей результат.
Ефективність – це узагальнена економічна категорія, і тому її необхідно
розглядати як багатоелементне, комплексне явище. Характеристику ефективності
можна дати лише шляхом вимірювання і оцінки змін, які відбуваються в її окремих
складових. Загалом, під зростанням ефективності розуміють такі зміни в об’єкті
дослідження, які супроводжуються покращенням основних якісних результатів його
діяльності. Відповідно, характер поняття «економічна ефективність виробничого
потенціалу» найширше відображається у динаміці.
Дослідження економічної ефективності пов’язане із вирішенням двох різних за
змістом задач:
адекватного відображення ефективності;
ранжування окремих складових ефективності за рівнями (статична задача) або за
темпами їх зміни (динамічна задача).
Розв’язок першої задачі необхідний для виявлення конкретних причин зміни рівня
ефективності, а також додаткових внутрішніх і зовнішніх джерел її підвищення.
Ця задача є основною (первинною) і тому вимагає пріоритетного вирішення.
Натомість задача ранжування – вторинна, оскільки вона зводиться до узагальнення
аналітичних даних, отриманих при розв’язанні першої задачі.
Зазвичай, ці задачі не розрізняються, а чисельне вимірювання ефективності
трактується переважно як таке, що вимагає єдиного розв’язку [77, 107, 137].
Однак цей розв’язок неможливо знайти, оскільки задача адекватного відображення
і задача ранжування до певної міри є протилежними: для розв’язання першої з них
необхідний ряд показників, тоді як для другої – ці показники потрібно звести до
одного.
Оскільки ресурсний потенціал промислового підприємства є складною організованою
системою, то рівень ефективності його використання характеризується не одним, а
сукупністю показників. Ці показники ділять на часткові та узагальнюючі. Перші
характеризують забезпеченість виробничого процесу кожним видом ресурсів,
ефективність використання ресурсів за часом (екстенсивного використання) та
продуктивністю (інтенсивного використання). Друга група показників, пов’язана
із співставленням кінцевих результатів виробництва (валовий випуск продукції в
натуральних та вартісних вимірниках, додана вартість, прибуток та інші) з
кожним з видів ресурсів та їх сукупністю. До основних узагальнюючих показників
оцінки ефективності ресурсного потенціалу відносять:
продуктивність кожного виду ресурсів або їх сукупності (потенціаловіддача)
(2.1)
де ВП – випуск продукції;
Рес – виробничий ресурс.
(2.2)
рентабельність виробничих ресурсів
, (2.3)
де ПР – прибуток підприємства до оподаткування.
(2.4)
Такий підхід має свої переваги, оскільки він характеризує ефективність
використання кожного виду ресурсного потенціалу і розглядає факторну систему
залежності між показниками в межах однієї групи ресурсів. Проте, дана методика
не дозволяє використати ці показники як узагальнюючі для всієї сукупності
ресурсного потенціалу і не може бути зведена до одного з часткових критеріїв.
Другий підхід до методики ефективності використання ресурсного потенціалу
стосується спроби створення узагальнюючих або інтегрованих критеріїв оцінки. Це
має певне підґрунтя, оскільки комплексна взаємодія елементів ресурсного
потенціалу промислового підприємства на практиці втілюється в їх інтегральному
впливі на результативність процесу виробництва. Тобто, за рахунок покращення
використання або шляхом якісного оновлення лише одного (будь-якого) із
структурних елементів ресурсного потенціалу підприємства, як правило, не можна
досягнути значного приросту його віддачі загалом. Лише на основі комплексного
підходу, при якому вводяться у дію резерви покращення використання усіх
структурних складових ресурсного потенціалу, може бути забезпечена повна його
віддача. Іншими словами, підвищення ефективності ресурсного потенціалу
підприємства не можна зводити до покращення функціонування окремих його
елементів, без урахування інших. А отже, необхідність підвищувати сумарну
ефективність усіх елементів ресурсного потенціалу. Проте, ця методика об’єднує
занадто велику кількість часткових критеріїв, і її результатом є отримання
набору часткових оцінок, які важко об’єднати, врахувати і опрацювати.
Провідна роль у вирішенні поставлених завдань (забезпечення необхідної якості
продукції за рахунок досягнення відповідного техніко-технологічного рівня
виробництва) належить засобам праці, як одному з визначальних елементів
ресурсного потенціалу оскільки вони за натурально-речовою формою складаються з
різних елементів праці, що відрізняються один від одного за роллю у виробничому
процесі, технічним рівнем та іншими ознаками.
Показники, що використовують при аналізі ефективності використання осно
- Київ+380960830922