розділ 2.3), виявленню
переваг та недоліків існуючої системи управління інноваціями на підприємстві та
обґрунтованому ухваленню управлінського рішення по впровадженню інновацій на
основі наявних ресурсів на підприємстві і виявлених резервів.
Висновки до першого розділу
В першому розділі були розглянуті теоретичні засади управління інноваціями на
основі яких зроблені наступні висновки:
1. Враховуючи відсутність єдиного підходу щодо визначення змісту економічної
категорії інновації як вітчизняними так і закордонними науковцями на основі
аналізу їх наукових праць автором було запропоноване наступне тлумачення цієї
категорії: інновації – це нові та удосконалені продукти, послуги або процеси,
які впроваджуються шляхом зміни об’єкта управління з метою отримання
економічного, соціального, науково-технічного або іншого виду ефекту. Під
об’єктом управління автор розуміє персонал, економічні ресурси, структуру
управління, споживачів, знання та інформацію, які використовуються в процесі
інноваційної діяльності.
2. На основі запропонованого визначення категорії інновації автором було
уточнено визначення змісту поняття інноваційна діяльність, під якою
пропонується розуміти діяльність, направлену на пошук, розробку, втілення
результатів наукових досліджень в новий або удосконалений продукт, послугу або
процес з подальшим їх розповсюдженням з метою отримання прибутку. Крім того,
враховуючи вплив чинників ринкового середовища на інноваційну діяльність,
автором підкреслюється визначальна роль управлінського механізму для досягнення
очікуваного позитивного ефекту від інноваційної діяльності, який об’єднує в
єдиний потік витоки наукової ідеї, її розробку, впровадження у виробництво,
реалізацію, споживання, подальше розповсюдження.
3. Враховуючи невизначеність єдиних класифікаційних ознак для характеристики
інновацій та з метою більш повного розкриття змісту досліджуваної економічної
категорії автором було доповнено існуючі класифікації за наступними суттєвими
ознаками: за предметом, згідно якого до інновацій відносять продукт, послугу чи
процес та за ступенем ризику впровадження і реалізації інновацій, згідно з яким
інновації поділяють на високоризиковані, середньоризиковані, низькоризиковані.
4. Враховуючи незначну увагу науковців до теоретико-методологічних засад
управління інноваціями, було запропоновано авторське визначення управління
інноваціями як діяльності, яка передбачає планування, організацію, керівництво,
мотивацію та контроль над об’єктом управління шляхом розробки та застосування
системи стратегій (обраної в залежності від наявного інноваційного потенціалу
підприємства і факторів впливу зовнішнього середовища), і яка спрямована на
досягнення поставленої мети. Під об’єктом управління інноваціями на рівні
підприємства автором визначаються економічні ресурси (грошові, майнові,
трудові), що безпосередньо приймають участь у інноваційній діяльності
підприємства. Щодо суб’єктів управління інноваціями, то слід виділяти їх на
галузевому рівні в особі органів законодавчої і виконавчої влади та на рівні
підприємства – в особі апарату управління підприємством та функціональних
підрозділів підприємства. На основі формулювання змісту управління інноваціями
було запропоновано тлумачення категорії ефективності управління інноваціями як
сукупності управлінських дій, що забезпечують підприємству, функціонуючому в
умовах конкуренції, досягнення поставлених цілей при найменших витратах на
управління інноваціями.
5. Враховуючи високу ризикованість інноваційної діяльності, що обумовлено
потребою значних інвестиційних ресурсів, інтелектуального персоналу та
сприятливої організаційної структури управління для досягнення бажаного
результату від інноваційної діяльності, автор рекомендує мінімізувати
ризикованість шляхом впровадження механізму управління інноваціями.
Функціонування механізму управління інноваціями передбачає побудову і взаємодію
наступних систем: системи управління інформацією, системи управління майновими
ресурсами, системи управління персоналом, системи управління фінансовими
ресурсами, системи управління інвестиціями, системи управління якістю, системи
управління ризиком, системи управління інтелектуальною власністю, системи
управління маркетингом і передбачає охоплення всіх етапів інноваційної
діяльності - від розробки ідей, випробування їх адаптивності в умовах ринкового
середовища, організації виробництва до комплексного маркетингу.
6. Враховуючи відсутність єдиної методології та методик оцінки системи
управління інноваціями на підприємстві за допомогою яких можна здійснити
моніторинг ефективності інноваційних процесів на підприємстві та допомогти
інвесторам і керівникам приймати обґрунтовані рішення щодо їх доцільності, було
встановлено, що проблема ефективності системи управління інноваціями припускає
комплексність її рішення при обов’язковому виділенні двох взаємообумовлених
сторін: ефективності системи управління, вираженою її економічністю,
продуктивністю і раціональністю побудови; ефективності системи управління,
вираженою ефективністю виробництва і реалізації інновацій підприємства. Автором
було запропоновано проводити оцінку системи управління інноваціями на
підприємстві, в основі якої покладена оцінка інноваційного потенціалу
підприємства, оцінка ефективності інноваційної діяльності та оцінка
організаційно-управлінських показників, які впливають на ефективність
виробництва. Під оцінкою інноваційного потенціалу підприємства розуміється
результат якісного вимірювання ресурсної, управлінської, організаційної,
функціональної склад
- Київ+380960830922