РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ВЕДЕННЯ САДІВНИЦТВА У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Організаційно-економічні зміни умов господарювання і тенденції
розвитку плодоягідного виробництва в АПК регіону
Садівництво є традиційною галуззю сільського господарства на півдні України і,
зокрема, у Миколаївській області. Актуальність відродження, стабілізації та
подальшого розвитку садівництва Миколаївщини, як однієї з провідних галузей
регіону, зумовлено потребою повного забезпечення внутрішнього ринку
садівницькою продукцією та найповнішого використання експортного потенціалу
галузі.
Організаційно-економічними питаннями господарювання садівницьких підприємств в
Україні і за кордоном займались П.Ф. Дуброва [32, 182], О.Ю. Єрмаков [40, 42,
43], В. Лисанюк [75], В.І. Майдебура [183], В.А. Рульєв [115, 116, 117, 118,
119, 120, 121, 124], А.В. Рибак [112], Д.Ф. Чухно [165], О.М.Шестопаль [170,
172, 174, 175, 178] та ін., але стосовно Миколаївського регіону такі
дослідження практично не проводились.
В умовах формування ринкової системи, для аграрного виробництва України і
садівництва зокрема, характерним є пошук організаційно-правових форм
господарювання, які б забезпечили необхідний рівень концентрації вітчизняного
сільськогосподарського виробництва при його інтеграції у світові економічні
системи. Формування єдиного економічного простору сприятиме відродженню
експорту плодів, ягід і продуктів їх промислової переробки із нашої держави в
країни ближнього зарубіжжя.
В Україні розвиток організаційно-правових форм сільськогосподарського
виробництва був визначений Законами України («Про підприємництво», «Про
сільськогосподарську кооперацію», «Про господарські товариства», «Про селянське
(фермерське) господарство», «Про оренду землі» та ін.), пізніше Господарським
кодексом України, низкою Указів Президента України, серед яких необхідно
виділити Указ Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки». Ним передбачено реформування колективних
сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі структур, більш
пристосованих до функціонування в умовах ринкових відносин.
Проте процес адаптації спеціалізованих садівницьких підприємств до ринкових
умов дуже складний. Головним чином це зумовлено тим, що параметри плодоягідного
виробництва та його внутрішньогалузеві пропорції далеко не завжди були
оптимальними стосовно кількості трудових та матеріально-технічних ресурсів, що,
зрештою, призводило до значних недоборів урожаю та низьких показників
господарсько-економічної діяльності. Саме тому потрібна термінова
реструктуризація господарств, аграрна політика ж у цьому плані повинна виходити
не з руйнування організаційних форм великого плодово-ягідного виробництва, а із
зміцнення та надання відповідного спрямування в реформуванні власності й
вдосконаленні виробничо-організаційної структури. Це свідчить про необхідність
застосування низки організаційно-правових, техніко-економічних,
інформаційно-технологічних заходів, спрямованих на усунення суперечностей між
вимогами ринкової економіки і неефективною системою форм і методів управління
садівницькими підприємствами.
Наукові дослідження вказують на те, що найефективнішою організаційною
структурою промислового садівництва є агропромислове підприємство, в якому в
єдиному організаційному і технологічному циклі поєднуються виробництво,
промислова переробка, зберігання та реалізація продукції. Мова йде про те, що
агарні садівницькі формування мають здебільшого реалізовувати не сировину, а
кінцевий продукт споживання. Не зайвим буде тут нагадати, що ще на початку ХХ
століття видатний помолог Л.П. Симиренко наголошував про переваги великих
промислових садів на дрібними, оскільки останні неспроможні були формувати
значні партії однорідної продукції [174, с. 8].
Проаналізуємо розвиток організаційно-правових форм господарювання у садівництві
Миколаївської області (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розвиток форм господарювання у садівництві Миколаївської області*
Показники
Всі категорії господарств
Сільсько-господарські підприємства
у тому числі
Господарства населення
державні
недержавні
з них
господарські товариства
сільсько-господарські кооперативи
приватні підприємства
фермерські господарства
2002р.
Загальна площа насаджень, тис. га
11,9
9,3
0,4
8,9
7,0
0,3
1,4
0,2
2,6
Площа насаджень у плодоносному віці, тис. га
10,1
7,7
0,3
7,4
5,8
0,3
1,2
0,1
2,4
Валовий збір із загальної площі, тис. ц
197,8
81,8
2,0
79,8
77,2
1,2
1,1
0,3
116,0
Урожайність, ц з 1 га
19,5
10,5
5,6
10,8
13,5
3,8
1,0
2,2
48,9
2003р.
Загальна площа насаджень, тис. га
9,8
7,2
0,4
6,8
5,5
0,1
1,2
0,3
2,6
Площа насаджень у плодоносному віці, тис. га
8,4
6,0
0,4
5,7
4,2
0,1
1,2
0,2
2,4
Валовий збір із загальної площі, тис. ц
366,5
211,8
8,1
203,6
191,5
0,7
9,5
0,1
154,7
Урожайність, ц з 1 га
43,5
35,0
22,7
35,8
45,3
12,4
8,0
0,6
65,1
2004р.
Загальна площа насаджень, тис. га
9,3
6,7
0,4
6,3
4,7
0,1
1,2
0,2
2,66
Площа насаджень у плодоносному віці, тис. га
7,7
5,3
0,4
4,9
3,7
0,0
1,0
0,2
2,4
Валовий збір із загальної площі, тис. ц
321,3
160,8
3,7
157,0
155,2
0,1
1,2
0,5
160,5
Урожайність, ц з 1 га
41,6
30,0
9,5
31,6
41,7
2,6
1,2
2,7
67,6
2005р.
Загальна площа насаджень, тис. га
8,4
5,8
0,4
5,4
4,2
0,0
0,9
0,3
2,6
Площа насаджень у плодоносному віці, тис. га
7,0
4,6
0,4
4,2
3,2
0,0
0,8
0,2
2,4
Валовий збір із загальної площі, тис. ц
371,0
162,1
7,2
154,9
149,